Середовище існування людей та функціонування суб’єктів ринку в будь-якій сфері надто динамічне: постійно змінюються технології виробництва товарів і надання послуг, комунікативні технології, способи впливу на цільові аудиторії тощо. Корпоративний імідж у таких умовах стає тим орієнтиром, який допомагає споживачам безпомилково обрати найкращу пропозицію. На основі аналізу теоретичних положень теорій комунікацій та маркетингу розглянуто підходи вітчизняних та зарубіжних науковців і уточнено сутність понять “імідж”, “корпоративний імідж”. З’ясовано, що здебільшого імідж тлумачиться як емоційне сприйняття образу якогось суб’єкта у свідомості цільових аудиторій. Визначено, що корпоративний імідж у спеціальній літературі розглядається у трьох напрямах: імідж як ціль; імідж як засіб досягнення цілей організації; імідж як об’єкт управління. Встановлено особливість корпоративного іміджу, яка полягає у наявності прототипу та індуктора іміджу. Виявлено різновиди прототипів іміджу: особа, компанія, організація, територія. Охарактеризовано основні завдання корпоративного іміджу, що передбачає, крім формування комунікацій з цільовими аудиторіями, суттєвий вплив на конкурентоспроможність організації, а також полегшує доступ до інновацій та вихід на нові сегменти ринку. Визначено складові сучасного корпоративного іміджу: імідж продукції/товару, імідж споживача, імідж керівника та персоналу організації, візуальний та соціальний імідж, бізнес-імідж. Обґрунтовано здатність позитивного іміджу забезпечити організації низку переваг: психологічних, маркетингових, ринкових, соціальних, корпоративних. Зроблено висновок, що імідж варто розглядати як ціль, як засіб досягнення цілей організації, а також як об’єкт управління, який потребує цілеспрямованих зусиль усіх підрозділів підприємства. Дослідження іміджу будь-якого суб’єкта варто здійснювати комплексно, виходячи з його впливу і на маркетингову стратегію підприємства, і на комунікаційний ефект зокрема.

Століттями інформація була одним із ефективних видів зброї, оскільки чітко виконувала своє завдання: впливала на людську свідомість та маніпулювала громадською думкою. Сьогодні, завдяки новітнім технологіям та соціальним медіа, така інформація ще простіше знаходить свою аудиторію й ефективно впливає на неї, що спряє відповідно ефективному введенню інформаційної війни. У публікації окреслено результати дослідження сутності інформаційної війни вітчизняними та закордонними дослідниками. Представлено визначення “інформаційна війна»; здійснено історичний екскурс щодо використання її основних інструментів та стратегій у 20-х рр. ХХ ст. та на початку ХХІ ст.; сформульовано основні наративи ведення інформаційної війни як на міжнародній арені, так і серед власного населення. Визначено загальний огляд реалізації та функціонування інформаційної війни РФ та її наслідки для української державності. Окреслено головні інструменти та репрезентовано методи інформаційної війни у медіа: пропаганда, дезінформація, маніпуляція та ін. Авторами здійснено аналіз окремих виступів очільника та пропагандистів Кремля. Продемонстровано основні чинники, які можуть дати опір інформаційній війні росіян – медіаграмотність та критичне мислення, зокрема, серед української громадськості. Проаналізовано діяльність окремих інституцій, міжнародних платформ, проєктів, які сьогодні проводять ефективну протидію інформаційній війні в Україні. Здійснено порівняльний аналіз ведення інформаційної війни Кремля проти українського та грузинського народів, зокрема, після початку російсько-української війни 2022 р. Щодо практичного значення результатів дослідження: важливо, аби напрацьований матеріал був врахований у формування навчальних програм з історії вітчизняної й міжнародної журналістики та медіаграмотності у вищих навчальних закладах.

У публікації окреслено результати досліджень сучасної неонацистської ідеології в країнах Центральної та Східної Європи: неонацизмом прийнято називати праворадикальні рухи чи певні екстремістські угрупування, ідеологія яких побудована на підвалинах нацизму. Виявлено значну заанґажованість науковою спільнотою публіцистів, істориків, політологів, соціологів питанням неонацизму. Представлено бачення квестії функціонування неонацизму провідними європейськими та американськими дослідниками на шпальтах наукових часописів, зокрема, ними чітко продемонстровано цілісну систему діяльності руху у певних країнах: Австрії, Німеччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Хорватії та інших. Окрім того, окреслено основні віхи співпраці представників медіа із неонацистами та проаналізовано створення ними популяризаторського чинника для ідеології у певному суспільстві. Здійснено історичний екскурс щодо формування основних постулатів розвитку неонацистського руху, зокрема, після Другої світової війни та розпаду Радянського Союзу. Проте, визначено, що тема функціонування неонацизму у Західній Європі є більш актуальною та досліджуваною, аніж у країнах Центральної та Східної, науковці якої зосереджували увагу здебільшого на створенні радикальних політичних партій і не проводили емпіричних досліджень щодо діяльності екстремістських угрупувань. У наукових розвідках виявлено ряд чинників, які сприятливо вплинули та досі сфокусовані на просування ідеології у певних суспільствах. Автором здійснено аналіз окремих публікацій, в яких значна увага приділена початкам створення неонацистського руху та його значному розвитку сьогодні. З’ясовано, що в умовах глобалізаційних викликів, які провокують економічні, політичні, безпекові кризи, функціонують чинники, що стають сприятливим ґрунтом для формування неонацистської пропаганди. Практичне значення результатів дослідження: напрацьований матеріал може бути використаний для формування навчальних програм з міжнародної журналістики та медіаграмотності у вищих навчальних закладах.

Констатується, що у сучасних реаліях традиційний маркетинг не тільки доповнюється засобами інтернет-маркетингу, але і в окремих випадках витісняється останнім з офлайн-формату, виникають окремі групи товарів і послуг, стосовно яких онлайн-формат отримує принципові переваги над засобами традиційного маркетингу і фактично формує нові споживчі цінності. Підкреслюється, що економічна ефек-тивність діяльності підприємств і організацій, які намагаються за допомогою інтернет-комунікацій просувати на ринок свої товари і послуги, великою мірою залежить від цифрової кваліфікації споживачів. Охарактеризовано види інтернет-комунікацій, які мають найбільші перспективи використання в інтернет-маркетингу. Виявлено перешкоди у процесі розвитку цифрового маркетингу. Проаналізовано роль цифрових навичок користувачів у процесі розвитку інтернет-комунікацій. Охарактеризовано основні цифрові компетентності, проаналізовано рівень володіння українськими споживачами інформаційними, комунікаційними компетентностями, навичками вирішення життєвих проблем і створення цифрового контенту. Проаналізовані висловлені респондентами бажання щодо проходження базових і професійних навчальних курсів у сфері інтернет-комунікацій. Показана залежність частки населення, яке користується соціальними мережами, від віку і рівня освіти. Виявлена різниця низки параметрів, що характеризують участь споживачів у маркетингових інтернет-комунікаціях, стосовно усього населення України і молоді до 18 років. Показані шляхи підвищення ефективності маркетингових інтернет-комунікацій, а саме: удосконалення якості самих комунікативних інтернет-повідомлень і способів їх доведення до цільових аудиторій споживачів; покращення функціонування сфер, які забезпечують успішне завершення актів купівлі-продажу – доставки, можливості повернення товару, здійснення розрахунків, врахування ризиків; підвищення цифрової грамотності пересічних споживачів для належного сприйняття ними комунікаційних повідомлень і забезпечення активнішої участі у маркетингових інтернет-комунікаціях.