Проаналізовано місце і роль цінностей екологічної безпеки в процесі цивілізаційного розвитку. З'ясован, щоо значне погіршення якості життя має окреслений екологічний контекст, оскільки людство не завжди в змозі контролювати ті сили і технології, які воно створило, що і призвело до глобального апокаліпсису, що є свідченням вичерпності можливостей саморегуляції біосфери в умовах постійного зростання інтенсивності людської діяльності в природі.Досліджено, що глобальна екологічна криза є наслідком дії багатьох чинників. Це і споживацький підхід до природи, і природоруйнівний тип індустріального розвитку, і нерегульоване зростання народонаселення, і некомпетентність відповідних служб тощо. Однак є ще одна і, певно, найсуттєвіша причина екологічної кризи -глобальне падіння духовності і моральності, низький рівень екологічної освіти, екологічної культури загалом переважної частини мешканців планети. І так, на жаль, було завжди. Однак, останні десятиліття відзначаються особливим цинізмом: сплеск колективного егоїзму, нігілізму, локальних і регіональних збурень у суспільствах, планетарна епідемія аморальності, злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції, тотальної легковажності, бездумності й жадоби швидкої наживи, індивідуальна деградація в різних проявах, ріст корупції, некомпетентності при вирішенні людино-природних проблем.Підсумовується, що ступінь суспільного поступу і цивілізованості не може вимірюватися лише кількісними показниками виробленого, а насамперед станом здоров'я людини, низкою моральних і духовних критеріїв. Отже, людство мусить переглянути свої моральні парадигми, що призвели до деградації екологічної свідомості і знову відчути себе невід'ємною часткою природи. Тільки глибокий переворот у свідомості людей, визнання природного довкілля як неперехідної життєстверджуючої цінністі може забезпечити екологічно безпечне середовище проживання і врятувати цивілізацію від подальшої руйнації.Ключові слова: цінності екологічної безпеки, екологічна криза, екологічна освіта, екологічна свідомість, цивілізація.Сутністною ознакою глобальної екологічної кризи є порушення екологічної рівноваги і втрата природою властивості до саморегулювання і самовідновлення, як наслідок нестримної виробничої діяльності і споживацького, варварського ставлення до природи з боку суспільства. Отже доля майбутнього Цивілізації залежить від узгодженості людино-природних відносин, узгодженості економіки й екології. І навіть більше того, мову треба вже вести про зміну моральних парадигм людства, про заміну самого вектора розвитку, де основною є парадигма: «економічним є лише те, що є екологічним».Стає все більше вочевидь, що значне погіршення рівня і якості життя має окреслений екологічний контекст. Природа сама по собі вже не в змозі нейтралізувати результати господарсько-економічної діяльності людини і суспільства. Ставши «геологічною силою» [1, с.328], людство підкорило такі явища, які, вийшовши з-під його контролю, можуть покласти початок знищенню всього живого. Виявилося, що людство не завжди в змозі спрямовувати у потрібне русло с...
