No abstract

В епоху капіталізму часто задають питання, чи є кооперативи формою економічної діяльності. Це питання здебільшого пов’язане з нерозумінням принципів кооперативу, заснованих не лише на прагненні отримати якнайбільший прибуток, а й на турботі пайовиків кооперативу. Коріння даної форма організації на польских землях сягає імперської доби. У той час, коли кооперативний рух у Західній Європі охоплював усе більші кола міського та сільського населення, польська громада перебувала в неволі, роздерта й поділена між трьома імперіями: Росією, Німеччиною та Австрією. У всіх трьох державних утвореннях польський народ був позбавлений незалежності, суб’єктності і підданий жорстокому політичному та соціальному гнобленню. Оптимальне та економічно обгрунтоване використання власної землі поляками переросло на той час у статус патріотичного обов’язку. У цьому контексті важливу роль у боротьбі за трансформацію приватних господарств поляків в модерні фермерські володіння відігравали польські сільськогосподарські організації. У статті представлено аспекти діяльності польських сільськогосподарських організацій, а також шляхи налагодження ефективнішого розвитку сільського господарства Західної Пруссії, які вони шукали. З’ясовано, що ця тема була піднята тогочасною польською пресою. Відбувалися теоретичні пошуки панацеї на ламах часописів с/г гуртків польської громади з метою збереження польських господарств від банкротства в епоху посилення конкуренції з боку німецького фермерства. Проаналізовано звітні матеріали засідань організації, які публікувалися на ламах часопису «Клоси» – періодичного видання, що виходило з 5 липня 1865, спеціалізувалося на суспільно-культурній та науково-популярній тематиці. Висвітлено, що на ламах публікувалися книжкові рецензії та короткі літературні твори провідних польських науковців та просвітян того часу, історичні статті, статті на побутово-господарські теми. Серед авторів часописа були Юзеф Ігнацій Крашевський, Адам Асник, Еліза Ожешкова та Марія Конопницька.

В Україні тема екосистемних послуг є новою, визначення екосистемних послуг значною мірою залишається дискусійним. Тому метою дослідження стало проведення всебічного аналізу міжнародного і вітчизняного досвіду дефініції «екосистемні послуги» з метою подальшого врегулювання нормативно-правового середовища, обґрунтування комплексних методик та системних практик економічної оцінки екосистемних послуг. Відповідно до існуючої класифікації екосистемних послуг, яка запропонована у програмі ООН «Оцінка екосистем на порозі тисячоліття» (2005), послуги, що «надаються екосистемами, можуть належати до однієї з чотирьох широких категорій, які певною мірою співпадають з функціями природного капіталу та включають: забезпечуючі, регулюючі і культурні послуги, які безпосередньо впливають на людей, і підтримуючі послуги, необхідні для збереження інших послуг». В статті розглянуто визначення, які використовуються в науковій літературі для характеристики окремих аспектів екосистемних послуг, зокрема процесів в екосистемах, функцій екосистем, послуг екосистем, вигод та інвестицій в екосистемні послуги. Наведено схему  концептуальних зв'язків між ключовими термінами. За результатом аналізу літературних джерел обґрунтовано прийнятні принципи оцінки екосистемних послуг та  класифікацію послуг екосистем. Екосистемні послуги включають: забезпечуючі послуги, тобто блага, які дають екосистеми (продукти харчування, прісна вода, деревина, генетичні ресурси, біохімічні сполуки та ін.); регулюючі послуги, тобто вигоди, які отримують внаслідок регулювання екосистемних процесів (наприклад, регулювання клімату, регулювання водного режиму, очищення води та ін.); культурні послуги, тобто нематеріальні вигоди, які люди отримують від екосистем (духовні та релігійні, естетичні, освітні послуги, рекреація та екотуризм, культурна спадщина та ін.); а також підтримуючі послуги, необхідні для збереження і функціонування всіх інших екосистемних послуг (наприклад, ґрунтоутворення, кругообіг поживних речовин, фотосинтез, кругообіг води). Результати досліджень можуть бути використані для наукового обґрунтування оцінок екосистемних послуг в Україні з метою подальшої імплементації Європейського екологічного законодавства.