The attention to branding, from theorists as well as from practitioners, had remained at a very high level for the 2000s and 2010s. Many new branches of branding theory have emerged, and place branding was among them. Actually, place branding has become an umbrella term, a generic definition for three areas of study and practice: nation branding, region branding, and city branding. Every year, new scientific, journalistic, business articles, and books on place branding emerge, there are even several specialized periodicals devoted to this field of branding. This study aims to identify the most relevant and effective symbol of the Ukrainian capital city Kyiv as a tourism brand. Questionnaire surveys and the content analysis of literature and mass media are used. Key segments and sub-segments of the target audience of Kyiv tourism branding are determined, as well as the key factor of influence on the formation of the opinion regarding the tourism symbols of Kyiv. The most common popular symbol is compared with the real resources of the city. Thus, a set of relevances is found appropriate for the development of effective branding of Kyiv.

Досліджуються пам’ятки садово-паркового мистецтва Київщини. До об’єктів природно-заповідного фонду Київської області занесено 14 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Виявляється історія виникнення парків: парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський», Кагарлицький парк, парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Копилівський», парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Жорнівський» тощо. Кожен старовинний парк має своє минуле, пов’язане з історичними подіями, видатними особистостями, що його відвідували, легендами та розповідями.

Мета статті — проаналізувати вплив освітніх трендів на формування практичних навичок у майбутніх фахівців сфери гостинності та туризму. Сфера гостинності та туризму є однією із важливих складових сучасної економіки, що постійно змінюються та розвиваються в процесі світової інтеграції. Однією з умов успішного розвитку галузі є залучення освітніх трендів, якісна підготовка фахівців, що має бути особливо пріоритетною в контексті антикризової стратегії розвитку сфери гостинності та туризму. Методологія дослідження ґрунтується на діалектичному методі вивчення проблематики та системному підході розв’язання поставлених завдань. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи аналізу, синтезу і порівняння статистичних та наукових джерел щодо вивчення впливу освітніх трендів на трансформацію освіти для сфери гостинності та туризму, формування системи конкурентоспроможної підготовки майбутніх спеціалістів. Наукова новизна: визначено та введено до наукового обігу поняття «освітні тренди» та «фахові майстер-класи»; розроблено класифікацію фахових майстер-класів. Висновки. Проаналізовано основні освітні тренди, проблеми та перспективи розвитку освіти для сфери гостинності та туризму в Україні. Визначено основні напрями подальшого розвитку фахової освіти, а саме: необхідність посилення практичної складової навчання, коригування навчальних програм, орієнтуючись на сучасні освітні тренди. Введено до наукового обігу поняття «освітні тренди» та «фахові майстер-класи». Представлено класифікацію фахових майстер-класів. Обґрунтовано доцільність використання міжнародного досвіду та залучення закордонних університетів до співпраці з метою обміну досвідом та стажування студентів за кордоном. Розроблено рекомендації щодо використання інноваційних освітніх трендових технологій в навчальному процесі.

No abstract

Розглядаються теоретичні та практичні питання діяльності музеїв просто неба, а також напрями розвитку цієї особливої групи музеїв у сфері туризму. Проаналізовано досвід європейських країн щодо можливостей використання потенціалу музеїв просто неба для реалізації освітніх і наукових програм, розвитку культурного туризму, збереження культурної спадщини. Виявлено динаміку розвитку музеїв просто неба та туристичної діяльності Київщини, визначені фактори, що впливають на привабливість музеїв просто неба і їх експозиції. Проаналізовано музейні практики, що дозволяють відтворити традиційне народне середовище. Розкрито залучення відвідувачів до участі в різноманітних видах діяльності: проживання в традиційному житлі, участі в традиційних обрядах, забавах, рольових іграх та майстер-класах традиційних народних ремесел.