The rapid development of information technology provides high growth rates of e-commerce. Today, e-business plays an important role in the structure of economies of advanced countries. In Ukraine, it develops more slowly than in neighbouring countries due to economic, social and political instability, low purchasing capacity of the population, lower demand for goods and services, devaluation of hryvnia, currency fluctuations, etc. However, domestic economists predict that the importance of e-commerce for the Ukrainian economy will increase annually. In such circumstances, the issue of identifying relationships between e-commerce and investment in research and development with the country's economic development becomes relevant as well as finding of tools for measuring the extent of e-commerce's impact on economic growth. The aim of the article is to construct a set of economic and mathematical models to assess the impact of e-commerce and investment in research and development on the country's economic development. Comparing the results of modelling in three countries, it has been determined that the value of e-commerce and R&D expenditures is more significant for GDP per capita growth in Ukraine and Poland due to the higher level of ICT development in Austria and its approximation to the saturation point relative to the growth rates of innovation industries. While comparing the levels of exposure to e-commerce and R&D costs in these countries, it was found that e-commerce occupies the first position only in Austria. While analysing the parameters of the models of three countries, it has been determined that GDP per capita is the most sensitive to changes in the indicators in the Ukrainian model. That demonstrates that the economy of Ukraine is less stable compared to Poland and Austria. Expenditure on R&D and e-commerce has a significant impact on the country's economic development and contributes to increasing of gross domestic product and productivity of manufacture.

The primary purpose of this paper is to determine the model of higher education financing that is the most effective, flexible and easiest to adapt to the market demands. The most successful HEIs of the world have the best practices for attracting and managing additional funds to finance the educational and research activities of the HEIs. The objective of the article is to summarize the existing progressive practices of attracting and managing additional funds to finance HEIs’ activities. The object of the study is the framework for the formation of endowment funds to support the activities of HEIs. Using comparative and system analysis methods, we looked at the most common models of funding for higher education and the mechanisms for attracting additional funds. It was discovered that most countries use three main models of financing higher education – bureaucratic, collegial and market models. Based on the experience of the OECD countries we determined that at the moment the share of private funds varies but tends to increase. The most successful HEIs use the market model to manage their finances and use additional sources of funds to supplement government support. The most wide-spread instruments of attraction additional funding are issuance of bonds, private equity and donations. The most effective ways to manage additional financing are asset management, securitization and endowment funds. Based on the best practices of the HEIs we proposed a general model of managing the endowment funds that uses such principles and provisions that can be applied in the activities of the HEIs, which will allow them to use fundamentally new source of financing.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО БЮДЖЕТНОГО СТРАТЕГУВАННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ Анотація. Досліджено функціональність програмно-цільового методу бюджетування з урахуванням специфіки цільових програм. Останні повинні відображати цілі, терміни, наявні фінансові ресурси і в цілому забезпечувати вирішення завдань конкретної цільової програми. Обґрунтовано основні складові в досягненні балансу інтересів суб'єктів економічної діяльності. Сформовано ключові напрями оцінювання ефективності заходів щодо реалізації бюджетних програм залежно від стадії їх виконанняпопередня, проміжна і заключна. У частині таких стадій розглянуто методи оцінювання ефективності бюджетних програм (метод аналізу витрат і вигод, метод аналізу витрат і результативності, метод «витратиефективність», аналіз витрат і корисності). Доведено, що доцільність використання бюджетних програм визначається сукупністю якісних і кількісних показників оцінювання ефективності та результативності, зокрема з позиції економічних, соціальних, витратних індикаторів, індикаторів обсягів та індикаторів ефективності. Сформовано вимоги до показників оцінювання ефективності реалізації бюджетних програм. Особливу увагу приділено комплексу організаційно-технічних заходів, які стосуються належного формування, трансформування та обліку інформації. Обґрунтовано необхідність діагностування індикаторів ефективності реалізації бюджетних програм щодо доцільності проведення їхнього постійного моніторингу. Удосконалено підхід до бюджетного стратегування на основі обчислення інтегрального показника прогнозного рівня досягнення цілей бюджетної програми із візуалізацією радар-діаграми стратегічних альтернатив. Перевагами такого науковометодичного підходу до бюджетного стратегування є: по-перше, гнучкість підходу, адже кількість індикаторів досягнення цілей бюджетної програми, які застосовуються, за потреби може змінюватись; по-друге, простота розрахунків і наочність їхніх результатів. Доведено, що програмно-цільове бюджетування характеризується двоаспектністю, з одного боку, як особливий вид діяльності, спрямований на досягнення поставлених органами державної влади цілей, що реалізуються на основі чинного законодавства, а з другого боку, є способом впровадження державних рішень у практичну площину. Ключові слова: бюджетування, програмно-цільовий метод, ефективність бюджетних програм, бюджетне стратегування, індикатори ефективності, програмні документи.

The article considers the problem of developing creativity of intending teachers in pedagogical universities of Ukraine. In the context of the research the state of intending Mathematics teachers’ creativity development in educational theory and practice was found out. The essence of the concept «creativity of intending teacher» was clarified. The pedagogical system of developing creativity of intending teachers in the course of their professional training in higher education institution was substantiated. In order to be experimentally checked theoretical results of the research have been implemented into educational practice of higher educational institutions of Ukraine by means of the pedagogical experiment. The results of the experimental study of the level of creativity of intending Mathematics teachers at the stating and forming stages are presented. The dynamics of the process of developing creativity of intending teachers is highlighted. Statistical analysis of the experimental data confirmed the validity and objectivity of the obtained results and proved the effectiveness of the author's pedagogical system of developing creativity of intending teachers.

No abstract