Національна медична академія післядипломної освіти імені Л.П. Шупика, м. Київ Мета спостереження: визначення терапевтичної ефективності та динаміки клініко-інструментальних показників на тлі комплексного лікування пацієнтів з гострим бронхітом при застосуванні лікарського препарату Аскоріл в амбулаторних умовах. Матеріали та методи. для встановлення діагнозу та призначення базисного лікування були використані рекомендації Уніфікованого клінічного протоколу первинної медичної допомоги дорослим та дітям «Гострі респіраторні інфекції»-наказ мОЗ України від 11.02.2016 р. № 85 та шкала тяжкості проявів гострого бронхіту (BSS-Bronchitis Severity Score). У дослідженні взяли участь 40 пацієнтів з гострим бронхітом віком 23-48 років. методом «закритих конвертів» пацієнти були розподілені на дві групи. Пацієнтам І групи (n=30) було призначено комбінований препарат Аскоріл (виробництва Гленмарк Фармасьютикалз Лтд.), який містить сальбутамолу 2 мг, бромгексину 8 мг, гвайфенезину 100 мг (по 1 таблетці 3 рази на добу). десяти пацієнтам ІІ групи (група порівняння) було призначено комбінований муколітичний препарат, який містив амброксолу гідрохлориду 30 мг та ацетилцистеїну 200 мг (по 1 таблетці 3 рази на добу). Пацієнти приймали препарати протягом 7 днів. Спостереження проводили у перший та восьмий день лікування. Протягом 2-7 днів усім пацієнтам було рекомендовано ведення щоденника. У перший та восьмий день на тлі клінічних спостережень проводили й інструментальні дослідження: ОФВ1, ПШВ, SpO 2, оцінювали ведення щоденника. Результати. Встановлено, що класичним проявом гострого бронхіту є поєднання катарального і запального синдромів. Згідно з показниками шкали тяжкості проявів гострого бронхіту (BSS), найбільш вираженою ознакою був кашель, а максимально регресуючими ознаками-біль в грудній клітці при кашлі (0,72±0,21-І група та 0,56-ІІ група у гострий період, до 0,00-у період реконвалесценції в обох групах); хрипи при аускультації та утруднення дихання. Визначено, що максимально стійким за шкалою BSS є симптом кашлю (достовірне зменшення показника у І групі з 2,84±0,11 у гострий період до 1,22±0,16 у період реконвалесценції, у ІІ групі-з 2,67±0,15 до 1,94±0,12 відповідно). Виявлено, що у пацієнтів І групи (на тлі комплексної терапії із застосуванням Аскорілу) динаміка показника симптому кашлю мала достовірну відмінність від такого показника у ІІ групі на 8-й день контролю. Отже, редукція кашлю як основного симптому гострого бронхіту була достовірно швидшою при застосуванні Аскорілу. На тлі терапії із застосуванням препарату Аскоріл реєстрували достовірне зменшення (з 9,58±0,12 до 3,96±0,42; р<0,001) сумарного бала за шкалою BSS у період реконвалесценції порівняно з гострим періодом. Цей показник був суттєво кращий порівняно з результатом у ІІ групі-з 9,47±0,75 до 6,05±0,56 (p<0,05). Фіксували відсутність симптомів інтоксикації, покращення загального стану, збільшення сил та енергії для виконання домашньої роботи, а отже, і покращення якості життя за модифікованим опитувальником «SF-36 Health Status Surve», яка в період реконв...

У практичній діяльності сімейного лікаря важливу нішу зай має не лише лікування інфекцій нижніх дихальних шляхів, а й її попередження, уповільнення еволюції гострого бронхіту у хронічний чи хронічне обструктивне захворювання легень. Мета дослідження: дослідити у динаміці специфічний вак цинуючий ефект пероральних бактеріальних вакцин на стан показників імунної системи організму при лікуванні рекурентних бронхітів. Матеріали та методи. За період з листопада 2015 р. до липня 2016 р. було проведено обстеження та лікування 51 пацієнта віком від 18 до 35 років: чоловіків-23 (45,1%), жінок-28 (54,9%), які проживають у Київській області. У всіх хворих діагностували рекурентний бронхіт. З них 27 пацієнтів приймали ліофілізат бактеріальних лізатів (Haemophilus infuenzae, Streptococcus pneumoniae, Klebsiella pneumoniae and ozaenae, Streptococcus pyo genes and viridans, Moraxella catarralis) протягом 3 міс. Результати. Відзначено позитивний вплив імуномодуля тора на показники функції фагоцитозу і ланки Т лімфо цитів імунної системи повною мірою лише після 3 місячно го вживання імуномодулятора. Заключення. Комплексна терапія із застосуванням імуномо дулятора вірогідно не впливає на клінічну картину регресії бронхіту, тому пацієнтам без тривалого прихильного ставлення до лікування недоцільно призначати імуномодулятор. Лише при 3 місячному застосуванні імуномодулятора у комплексній терапії відбувається зниження частоти рецидивів бронхіту. Ключові слова: захворювання дихальних шляхів, бактеріаль ний імуномодулятор, імунна система, пацієнти молодого віку.