Упродовж останніх десятиліть увага наукової спільноти у галузі кардіології була зосереджена в основному на групі пацієнтів чоловічої статі, незважаючи на існування істотних гендерних відмінностей при патофізіологічних механізмах розвитку серцево-судинних захворювань на ґрунті атеросклерозу, їх факторів ризику, особливостей клінічного перебігу, характерних агіографічних змін, підходів до лікування, прогнозу та вищої летальності у жінок.Мета дослідження – провести порівняльний аналіз факторів високого серцево-судинного ризику в жінок із ГКСбпST та практично здорових, залежно від ендокринного статусу жіночих статевих гормонів.Матеріали і методи. Обстежено 157 жінок віком від 35 до 72 років (середній вік – (56,54±0,87) року). Першу групу склали 112 жінок, хворих на ГКСбпST , віком від 39 до 72 років (середній вік – (58,52±0,99) року). Групу порівняння (друга група) – 45 практично здорових жінок у віці від 35 до 71 років (середній вік – (52,58±1,58) року). Визначали рівні жіночих статевих гормонів. Вивчали основні фактори високого серцево-судинного ризику. За типом гормонального статусу, жінок першої та другої груп поділили на підгрупи. Підгрупа ІА – 64 хворі жінки 39–72 років (середній вік – (60,77±1,16) року), ІІА – 26 практично здорових жінок 42–71 років (середній вік – (58,64±2,18) року) з гормональними ознаками постменопаузи: рівнем естрадіолу <80 пмоль/л (21,79 пг/мл) та індексом ЛГ/ФСГ<1. ІБ підгрупа – 48 хворих жінок 35–65 років (середній вік – (52,29±1,63) року), ІІБ – 19 практично здорових жінок віком 35–58 років (середній вік – (49,84±1,84) року) з рівнями естрадіолу >80 пмоль/л (21,79 пг/мл) та індексом ЛГ/ФСГ>1.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих жінок із постменопаузальним типом гормонального статусу (ІА) достовірно більш поширені такі традиційні фактори серцево-судинного ризику, як АГ (82,81±4,72) %, дисліпідемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія. Частота гіперхолестеринемії серед них у 1,3 раза достовірно перевищувала таку ж у пацієнток підгрупи ІБ (95,31±2,64) % (ІА) проти (75,00±6,25) % (ІБ)). Середній рівень ХС ЛПВГ у хворих на ГКСбпST ІБ підгрупи достовірно нижчий порівняно з підгрупою жінок ІА (1,04±0,03) Ммоль/л (ІБ) проти (1,16±0,05) Ммоль/л (ІА). Індекс вісцерального ожиріння (ІВО) найвищий у підгрупі ІА (4,74±0,51) од. (ІА) проти (3,75±0,33) од. (ІБ). Цукровий діабет (31,25±5,15) %, тютюнокуріння (54,16±7,19) % та професійно-шкідлива праця (89,58±4,41) % більше поширені у ІБ підгрупі. Серед них виявляли достовірно більшу частку осіб із підвищеними рівнями С-реактивного протеїну (СР П) і достовірно вищі приблизно на 20 % середні його значення порівняно з хворими жінками підгрупи ІА (6,40±0,53) мг/л (ІБ) проти (5,17±0,44) мг/л (ІА).Висновки. Незалежно від гормонального статусу, в жінок, хворих на ГКСбпST є більше поширеними та вираженими основні фактори високого серцево-судинного ризику порівняно зі здоровими особами. Естрогенодефіцит у постменопаузальних жінок із ГКСбпST призводить до вищої поширеності АГ, тяжких порушень ліпідного, жирового обмінів, що збільшує ризик розвитку ГКСбпST . Причиною ГКСбпST у жінок з відносно збереженим гормональним статусом є більше поширення тютюнокуріння та впливу ксенобіотиків унаслідок тривалої професійно-шкідливої праці, цукрового діабету разом із традиційними факторами високого серцево-судинного ризику.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Гострі форми ішемічної хвороби серця (ІХС) є однією з найактуальніших проблем у структурі захворюваності та летальності, особливо серед жінок перименопаузального періоду. Особливу зацікавленість викликають підходи до медикаментозної корекції гострої ішемії міокарда, що виникає на тлі необструктивних уражень чи інтактних вінцевих артерій. Мета дослідження: вивчення ефективності фіксованої комбінації мельдонію з γ-бутиробетаїном (γ-ББ) у складі оптимальної фармакотерапії ГКСбелst. Матеріали та методи. Обстежено 81 жінку з ГКСбелst пери-та постменопаузального періоду віком 39-69 років (середній вік-50,26±1,24 року). Пацієнткам проводили оцінку основних параметрів добового моніторингу артеріального тиску (ДмАТ), визначали рівні жіночих статевих гормонів (естрадіол, фолікулостимулювальний гормон (ФСГ) та лютеїнізуючий гормон (ЛГ)), циркулюючих маркерів ендотеліальної дисфункції (eндотеліальна no-синтаза (enos), ендотелін-1 (ЕТ-1)), показники системного запалення (СРП) та ПОЛ (малоновий диальдегід (мДА), церулоплазмін (ЦП)), основні показники ліпідного, вуглеводного та пуринового обміну на початку дослідження у першу добу госпіталізації та через 2 тиж стаціонарного лікування. Пацієнтки були розподілені на дві групи. У 1-у групу (n=29) увійшли жінки (середній вік-51,26±1,82 року), яким до стандартної ОмТ додавали фіксовану комбінацію γ-ББ дигідрату (60 мг) і мельдонію дигідрату (180 мг) (Капікор, «Олайнфарм», Латвія) по 2 капсули 2 рази на добу; у 2-у групу (n=52)-хворі на ГКСбелst жінки (середній вік-49,64±1,12 року), які отримували лише стандартний комплекс ОмТ. Результати. У першу добу госпіталізації пацієнток з ГКСбелst виявлено зниження enos та підвищення ЕТ-1, мДА, ЦП і СРП, порівняно з практично здоровими особами, при ДмАТ-підвищення варіабельності АТ (варАТ), величина наростання АТ (вН АТ), індекс часу (ІЧ) у нічний час та недостатнє нічне зниження АТ. Порівняно з жінками 2-ї групи двотижневе лікування пацієнток 1-ї групи істотніше пришвидшує відновлення функції ендотелію. вміст enos збільшився у 1-й групі на 22

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Мета дослідження: вивчення ефективності та переносимості Ноофену ® в комплексі стандартного лікування пацієнтів із стабільними формами ішемічної хвороби серця (ІХС) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) на підставі аналізу динаміки їхнього клінічного перебігу, показників добового моніторингу артеріального тиску (ДмАТ) та рівня добового кортизолу. Матеріали та методи. Обстежені 58 пацієнтів із встановленою стабільною ІХС та АГ, середній вік-59,4±2,05 року. У І групу увійшли пацієнти, які отримували стандартну терапію АГ+ІХС, у ІІ групу-пацієнти, які на фоні стандартного лікування отримували Ноофен ® («Олайнфарм», Латвія) 250 мг три рази на добу. На початку дослідження та через 12 тиж усім пацієнтам проводили ДмАТ; оцінювали психоемоційний статус за скринінговою шкалою тривоги і депресії HAds і тестом Спілберга-Ханіна; визначали наявність когнітивних розладів за допомогою тестів Лурії, MMse та FAB; визначали рівень добового кортизолу у плазмі та основні показники ліпідного та вуглеводного обміну. Результати. Більшість хворих на стабільні форми ІХС та АГ, у яких виявлені тривожно-депресивні розлади (ТДР), переважно не досягали оптимального контролю основних параметрів АТ. Застосування Ноофену ® у комплексному лікуванні хворих на стабільну ІХС та АГ з виявленими ТДР протягом 12 тиж супроводжується достовірно кращим зниженням у них проявів тривоги і депресії, покращенням рівня добового кортизолу та контролю середніх рівнів добового, денного та нічного АТ, корекції циркадного ритму АТ та зниженню варіабельності АТ, пов'язаних з проявами ТДР. Заключення. Застосування Ноофену ® у комплексній терапії ішемічної хвороби серця та артеріальної гіпертензії дозволить підвищити адаптаційні властивості організму та зменшити розвиток небажаних серцево-судинних подій у пацієнтів із супутніми тривожно-депресивними розладами. Ключові слова: стабільні форми ішемічної хвороби серця, тривожно-депресивні розлади, артеріальна гіпертензія, кортизол, Ноофен ® .

No abstract