У статті подано результати аналізу системи освітньої підготовки персоналу в Державній прикордонній службі України (ДПСУ), дієвого варіанта реалізації освітньої підготовки у відомчому вищому військовому навчальному закладі, робочих моделей підготовки здобувачів освіти в навчальних закладах ДПСУ, а також проблем, що потребують розв’язання в кожному з них. З’ясовано, що на цей час підготовка особового складу ДПСУ здійснюється з урахуванням вимог чинних законів України, розпоряджень Кабінету Міністрів України, директив і наказів Адміністрації Держприкордонслужби, статутів Збройних Сил України та інших керівних документів. Підготовка особового складу ДПСУ поділяється на три види – базову (початкову) підготовку, поточну підготовку та підвищення кваліфікації. Базова підготовка та підвищення кваліфікації, на відміну від поточної підготовки, реалізуються, як правило, у відомчих закладах освіти ДПСУ і є освітньою підготовкою персоналу. З’ясовано, що сучасному етапу розвитку вітчизняної освіти загалом і військової зокрема притаманні певні тенденції, а саме: запровадження нових стандартів з окремих спеціальностей для різних рівнів освіти; позиціонування освіти, як продуктивної сили соціально-економічного розвитку країни; реалізація нових підходів щодо забезпечення якості освітніх послуг закладами вищої освіти шляхом започаткування діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти; трансформація військової освіти у зв’язку з впровадженням стандартів НАТО. Ці тенденції обумовлюють необхідність перегляду підходів щодо підготовки персоналу навчальними закладами ДПСУ. Визначено, що в сучасних умовах актуальним завданням для системи освітньої підготовки персоналу ДПСУ є урахування тенденцій в галузі освіти, а також готовність реагувати на виклики збройного характеру. Реалізація цього завдання потребує впровадження низки змін, об’єктивність яких залежить від правильного визначення стану системи і діагностування наявних проблем.

У статті здійснено оцінку можливості ефективної реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу Державної прикордонної служби України з точки зору кадрових аспектів. Проведено порівняння діючої і перспективної моделей освітньої підготовки фахівців у ДПСУ за показниками: необхідна кількість науково-педагогічного складу; фаховий рівень підготовки НПС; рівень іншомовної підготовки НПС. Порівняльна оцінка дозволила сформулювати проблеми професійного характеру щодо можливості забезпечення реалізації перспективних моделей у кадровому відношенні, а також спрогнозувати можливі шляхи їх вирішення. До проблем професійного характеру віднесено відсутність необхідної кількості підготовленого НПС для змістової реалізації оновлених освітніх програм і реалізації лідерських курсів англійською мовою. Можливі шляхи вирішення проблем професійного характеру стосуються використання внутрішнього потенціалу відомчого вищого військового навчального закладу та взаємодії із закладами освіти сектору безпеки і оборони України, а також закордонними партнерами. Коректність висновків і пропозицій щодо проблем кадрового характеру та можливих шляхів їх вирішення для ефективної реалізації перспективних моделей підтверджена результатами емпіричних досліджень, проведених у відомчому ВВНЗ. Обґрунтовано, що реалізація перспективної моделі підготовки офіцерів тактичного та оперативного рівня у відомчому ВВНЗ потребує створення цілісної і комплексної системи підготовки НПС до викладання на лідерських курсах, а також те, що НПС потенційно спроможний реалізувати завдання з впровадження стандартів НАТО в освітній процес. Проведена оцінка ефективності реалізації перспективних моделей освітньої підготовки персоналу ДПСУ з точки зору кадрових аспектів сприяє прийняттю рішення щодо доцільності реалізації запропонованих моделей.