У статті проаналізовано теоретичні аспекти інноваційного розвитку військової освіти, особливості інноваційної політики та інноваційної діяльності у сфері військової освіти. Розглянуто суперечності внутрішнього та зовнішнього впливу на інноваційний розвиток військово-освітнього процесу. Визначено зміст етапів реалізації інноваційних перетворень у системі підготовки військових фахівців.

У статті розглянуто сутність, структуру і зміст процесу формування і нарощування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі професійної військової освіти із залученням іноземних інструкторів-викладачів. Проаналізовано та уточнено категоріальний апарат і нормативно-правову базу щодо професійної підготовки військовослужбовців та представлено результати реалізації механізмів взаємодії ЗСУ з іноземними тренувальними місіями щодо формування в офіцерів визначених компетентностей та професійно важливих якостей.

У статті досліджено проблеми підготовки (перепідготовки) офіцерів запасу старшого та вищого офіцерського складу Збройних Сил України у контексті еволюції поглядів на проведення державної військової кадрової політики в умовах запровадження воєнного стану в державі, запропоновано внесення змін до змісту окремих базових понять категоріального апарату та розглянуто основні напрями і шляхи подальшого удосконалення підготовки офіцерів запасу на принципах централізації, децентралізації, ступневості, індивідуалізації, органічного зв’язку з бойовою діяльністю військ (сил).