The subject of research in the scientific article is the system of Information Protection and cybersecurity in information and communication systems of special communication. The purpose of the article is to substantiate proposals for the selection of individual indicators for assessing the ability of the information security and cybersecurity system to function in Special Communication Information and communication systems in partial performance indicators. To achieve the goal and task, a set of interrelated theoretical research methods was used: analysis and generalization of scientific literature; structural and genetic analysis, when clarifying the object and subject of research; analytical and comparative analysis when evaluating the novelty of research results; synthesis and generalization-to justify indicators; generalization – to formulate conclusions and recommendations. Research results and conclusions. The result of the study was a reasonable solution of a new scientific and practical task to substantiate the performance indicators of the information security and cybersecurity system based on the results of the analysis of annual reports of cybersecurity incidents. The proposed solution significantly contributes to ensuring the national security and defense of Ukraine. Scientific novelty of the result obtained. For the first time, separate indicators for assessing the ability (effectiveness) of the functioning of the information security and cybersecurity system in Special Communication Information and communication systems are proposed. Prospects for further research in this area. The presented study does not exhaust all aspects of this problem. The theoretical results obtained in the course of scientific research form the basis for further substantiation of the methodology for assessing the ability (effectiveness) of the functioning of the information security system and cybersecurity of information in information and communication systems of special communication.

В статті розглянуте актуальне питання щодо підходів визначення типології систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення. Проаналізовані останні дослідження і публікації з цього питання. Проведений аналіз та досвід провідних країн світу, свідчить про те, що в умовах сучасних бойових дій ефективне функціонування системи кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення буде в умовах постійного впливу противника. За цих умов трансформація поглядів на питання створення систем кібербезпеки і кібероборони та, відповідно, розвиток їх структур та типологій в провідних країнах світу відбувається під впливом розвитку технологій, змін у безпековому середовищі, формах, способах та технологіях ведення війн і нових досягнень в цьому. В статті запропоновано підхід типологізації систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення. В статті визначені об’єкти кібервпливу: технічні системи, соціум протиборчої сторони, соціотехнічні системи і когнітивний простір. Розглянуті сфери і галузі що підлягають кіберзахисту та кіберобороні та надана їх коротка характеристика. Запропонована типологія систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення за її функціональним призначенням і складовим. Проаналізована система кібербезпеки в ІТС військового (спеціального) призначення провідних країн світу та країн-членів НАТО розкриті її функціональні підсистеми. В статті розглянуто методичний підхід для вирішення прикладної задачі, яка полягає у визначенні  підходів для створення типології зазначених систем. Запропонована типологія систем кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) призначення  враховує об’єкти кібервпливу, які обумовлені особливостями кібердій у кіберпросторі в сучасних умовах. Це дає можливість втілити типологію системи кібербезпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах військового (спеціального) в цілому, окремих елементів та її складових. Запропоновано найбільш раціональний варіант створення типології систем кібербезпеки, якій відповідно до сучасних тенденцій розвитку, з урахуванням військово-політичної обстановки, національних інтересів та законодавства, забезпечить інформаційну, кібернетичну та когнітивну перевагу над противником та буде сприяти практичній реалізації прийнятої в країнах членах НАТО концепції “смарт-оборони”.

В сучасних умовах для України забезпечення кібербезпеки є одним із пріоритетів у системі національної безпеки. За цих умов вага кіберзагроз зростає і ця тенденція в міру розвитку інформаційних технологій та їх споріднення з технологіями штучного інтелекту в найближче десятиліття посилюватиметься. Збільшення такого впливу на функціонування структур управління як національних, так і транснаціональних вимагає до формування нового безпекового формату. Між світовими центрами сили відбувається поділ сфер впливу у кіберпросторі, посилюється їх прагнення за рахунок такого поділу забезпечити реалізацію власних геополітичних інтересів. Рівень виклику у національному сегменті кіберпростору країн-світу в цілому з кожним роком зростає як за розміром, так і за рівнем складності. Складовим сил оборони та безпеки України вкрай необхідні досвідчені експерти з хорошими навичками в тестуванні на проникнення, передачі, обміні інформацією та ситуаційною обізнаністю. При цьому важливим є досвід представників, як цивільного сектору, так і сектору оборони держави які залучались до проведення міжнародних кібернавчань у складі команди. В цій ситуації, в рамках міжнародного співробітництва, українським експертам з кібербезпеки задля досягнення оперативної сумісності є вкрай важливим спрямувати свої практичні навички щодо захисту національних ІТ-систем та критичної інфраструктури від атак у реальному часі. Так, покращення навичок національних кібергруп швидкого реагування потрібно зосередити на: обміні інформацією про кібератаки та кіберінциденти, проведенні спільних кібероперацій та розслідуваннях міжнародних кіберзлочинів, регулярних спільних кібернавчаннях та тренінгах, обміні досвідом та найкращими практиками із відповідними підрозділами держав – членів НАТО. Практична спрямованість у тісній співпраці представників експертних груп у сфері кіберзахисту на одній платформі в режимі реального часу – це унікальна можливість для національних кіберзахисників практикувати захист національних ІТ-систем та критичної інфраструктури під тиском серйозної кібератаки.