Objective: The purpose of the study is the theoretical substantiation and testing of the methodological apparatus for determining the possibility of self-improvement and maintaining the level of personal psychological attitudes for social and professional interaction.Background: The individual is perceived in the social environment as complex integrity having specific sets of its own properties and definitions. The implementation of professional standards, the creation of new organizational and psychological mechanisms in society puts forward new requirements for personality. Method:The article presents a model for the formation of a qualitative perception of the possibilities of correcting motives and personality traits, which impact on the social interaction of a person.Results: Analysis of the obtained results allowed to admit the effectiveness of authors' experimental methodology. The authors show that the structural support for the development of the psychological characteristics of addictive individuals should be based on an understanding of the boundaries of social and professional interaction and the determination of the possibilities for its adjustment. Conclusion:The authors presented a model for the formation of a qualitative perception of the possibilities of correcting motives and personality traits. This, in turn, forms the possibility of defining a complex that contributes to additional social interaction between the components of the social structure.

В статті представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей самоактуалізації особистості зрілого віку. Висвітлено, що питанню самоактуалізації присвячена значна кількість психологічних досліджень як у наукових працях екзистенційних філософів і мислителів, так і представників гуманістичної психології, у тому числі дослідників психодинамічного підходу. Розкрито, що проблемі самоактуалізації особистості приділяли увагу і вітчизняні науковці. Зазначено, що зрілий вік досліджуваних відповідає віковій періодизації за біологічними ознаками (чоловіки від 22 до 60 років і жінки від 21 до 55 років). Емпіричне дослідження дозволило визначити рівень прагнення особистості зрілого віку до самоактуалізації, тобто наскільки вона здатна визначати стратегію свого життєвого шляху й оцінити міру свого успіху у цьому. У результаті встановлено за методикою САМОАЛ, що у переважної більшості є середній рівень розвитку самоактуалізації. Досліджено психологічні особливості самоактуалізації особистості зрілого віку відповідно діагностичних шкал, у результаті чого відмічено, що психологічні особливості самоактуалізації полягають у пріоритетності розвитку окремих її складових, зокрема, перші три позиції займають гуманістичні цінності, автономність і креативність. Виявлено особливості самоактуалізації залежно від статі, віку (вікової періодизації 1 і 2-го періоду зрілого віку досліджуваних), освіти, стажу трудової діяльності. Засвідчено, що стать досліджуваних не впливає на рівень самоактуалізації осіб зрілого віку (три чверті жінок і більше половини чоловіків мають середні показники даного феномену). Констатовано, що високий рівень розвитку самоактуалізації в більшій мірі показали досліджувані 2-го періоду зрілого віку. Високий рівень виявили більшість осіб зрілого віку з вищою освітою. Також відзначено, що зі збільшенням стажу трудової діяльності підвищується і рівень самоактуалізації особистості, а, отже, і задоволеність професійною кар’єрою.

Анотація. У публікації висвітлено особливості польськоукраїнських відносин в умовах сьогоднішнього збройного нападуРосійської Федерації на Україну. Представлено історичний досвід Польщі у боротьбі з агресією Росії, а також розглянуто нинішню підтримку та супровід України на всіх рівнях урядом Польщі, її різними інституціями і пересічними громадянами в умовах війни, у тому числі щодо вступу України до Європейського Союзу. Відзначено, що Україна захищає безпеку всього європейського простору разом із Польщею. Включено також у публікацію факти та реакцію світової спільноти на воєнні реалії в Україні, а також висвітлено лідерські позиції Польщі, України та інших провідних країн світу на шляху до врегулювання військового протистояння України з Росією для досягнення перемоги та миру для суверенної України, її свободи, незалежності, розвитку і процвітання.

Левченко Вікторія Володимирівна канд. філософ. наук, доцент, доцент кафедри психології Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України ORCID ID: 0000-0002-0800-356X Нежинська Олена Олександрівна канд. психол. наук, доцент, доцент кафедри психології Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України УКРАЇНА Актуальність проблеми. Особистісні детермінанти визначення та формування життєвих стратегій проявляються у взаємодії людини з навколишнім середовищем у результаті обставин, які складаються, та спрямованості її діяльності в реальних життєвих ситуаціях. Наслідком є формування та забезпечення відповідності поглядів, способу життя, прийняття рішень, будування стратегій поведінки, і, загалом сприймання образу світу, який постійно змінюється у процесі життєдіяльності. Тому роль особистісних детермінант в процесі саморозвитку особистості та здійснення нею життєвого шляху важко недооцінювати.Особливо чітко вплив особистісних детермінант на вибір життєвих стратегій виявляється в ситуації втрати роботи. Особистість зіштовхується із наявними проблемами і в сучасних умовах реалій пандемії: відбуваються суттєві зміни у професійній діяльності, загострення особистісних і професійних криз тощо, про що свідчать зміни, які відбуваються на трьох рівнях: 1) індивідуально-психологічному: рівень та структура інтелекту, рефлексивна діяльність, спосіб мислення, наявність толерантності до невизначеності, саморегуляція та здатність відновлюватися в умовах криз, готовність до пошуку та розгляду варіантів можливої зміни професії; 2) особистісному: рівень суб'єктної активності, особистісне зростання, усвідомлення власних ресурсів, розуміння образу «Я», здатність приймати рішення, обирати нові життєві стратегії у контексті саморозвитку, актуалізація провідних життєвих цінностей, використання адаптаційних механізмів; 3) соціальному: готовність до навчання у контексті професійного самовизначення, супровід процесу становлення професійної ідентичності, соціально-психологічна підтримка та допомога в умовах змін.Консультування та професійна психологія вже давно роблять уклін на «гігієну» (Д. Сьюпер), турботу про допомогу людям, у використанні їх особистісних і соціальних ресурсів, що допомагає безробітним зробити вибір, самовизначитися, знайти роботу, яка оптимально відповідає їх сильним якостям і цінностям [1]. Тому тематика публікацій, в яких досліджуються особистісні детермінанти визначення життєвих стратегій, торкається багатьох проблем, які призводять до збереження або зміни життєвих стратегій в ситуації втрати роботи за умови відмови від суджень, «відкритість свідомості» через діалог та

Левченко Вікторія Володимирівна канд. філос. наук, доцент, доцент кафедри психології Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України Нежинська Олена Олександрівна канд. психол. наук, доцент, доцент кафедри психології Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України УКРАЇНА Втрата роботи, безробіття в контексті соціального виключення є по суті вилученням людини зі сфери праці, коли вона позбавляється звичних для неї соціальних зв'язків, відчужується від оточення та не включена у професійну діяльність. Сама діяльність як така припиняється у цьому випадку, і особистість знаходиться на певній дистанції з іншими соціальними групами, що відповідно впливає і на образ її життя. А якщо це триває певний час, то навіть вже після пів року виключення з професійної діяльності у такої людини відбуваються зміни у міжособистісній взаємодії й загалом у світогляді.Необхідним є зазначити, що виключення (англ. alienation, нім. entfremdung) -відділення від людей, процесу і результатів їх діяльності. поняття «виключення» відносять до французької соціології середини 1960-х рр. ХХ століття. На той час це явище пояснювалось існуванням у суспільстві окремих осіб або груп населення, які є соціально непристосованими через певні індивідуальні вади, головні з яких безвідповідальність та легковажність. Пізніше (у 1970-х рр.) у роботах Р. Ленуара було показано, що феномен «виключення» набуває характеру не індивідуальної невдачі та непристосованості деяких індивідів («виключених»), а соціального феномену, джерела якого полягають у принципах функціонування сучасного суспільства.Взагалі тема виключення відноситься до числа важливих серед зарубіжних (А. де Хаан (Arjan de Haan) [1], Х. Сілвер (Hilary Silver) [2] та ін.) і вітчизняних (О. В. Макарова [3], Г. Ю. Міщук, Г. М. Юрчик [4] та ін.) науковців. Також ще у творчості Ф. Кафки відчуження особистості, її самотність, відсутність контактів, беззахисність, залежність і приниження, нелюдська і бездушна влада держави, його інститутів і бюрократичних установ розкриті з винятковою переконливістю.Термінологія соціального виключення була прийнята на рівні Європейського союзу наприкінці 1980-х -початку 1990-х рр. ХХ століття. У 2001 р. на Європейському саміті в Лакені (королівській резиденції під Брюсселем) було визначено статистичні індикатори «соціального включення», які відбивають чотири важливих прояви (маркери) «соціального включення» та «соціального виключення»: бідність (рівень доходів), зайнятість, здоров'я й освіта. Саме у ситуації втрати роботи людина відходить від міжособистісної взаємодії (в психологічному аспекті), що має суттєві психологічні та соціальні наслідки, і, як правило, це позначається на її особистісному та професійному розвитку. Тут слід відмітити, що виключення або відторгнення (відчуження)