The article under review identifies the crisis family phenomenon as a crisis family system. It presents the structural-functional model of communication in crisis family systems, which consists of five components: stabilizers of family interaction (family norms and values); configurations (patterns) of family interaction; modes of family relations and attitudes; factors and mechanisms of family relations reproduction and assimilation of family interaction patterns; types of family experience reproduction. The article analyzes and empirically confirms the models of family experience reproduction in crisis family systems with different type of interpersonal interaction organization both within this system and outside it. The research shows that the crisis family has a bipolar nature and, despite its inherent dysfunction and suboptimal configurations of family interactions, it is an institution of socialization that provides the child with ample opportunities to gain new social experiences other than those produced within it.Crisis family systems in the aggregate of the structural and functional components we have identified are considered in this article in comparison with normal (ideal) family systems in the empirical field of research. At the same time (and this is especially important), the main attention is paid by us not to the quantitative and not qualitative composition of the family, not to whether this family is "complete" or "incomplete", but to the features of the psychological and, above all, emotional ties between its members, as well as the patterns of their interaction with each other.Empirically understood in the course of the study, these components are described in some way in the article. It has been determined that in a problem family there is a violation of the system of intra-family communications, a worsened psychological atmosphere, distorted family functions and socializing influences. It is established that the problem family is a bipolar phenomenon, which on the one hand, has dysfunction, is characterized by conflict, difficulties in implementing educational functions, etc., and on the other -gives the child more opportunities to gain social experience, promote independence and adaptability. The analysis of the results of the study concludes that the key mechanism of socialization is the assimilation of patterns and configurations of interaction that can be implemented in three types of reproduction of family experience: replication (full reproduction of the parental pattern of behavior), partial reproduction; implementation of opposite (those that are present in the family experience) patterns of behavior. It is proved that the choice of the type of reproduction of experience is determined by the level of criticality, which means a set of cognitive and emotional processes that allow the child based on the unity of analysis (cognitive component) and emotional reflection (emotional component) to make judgments about the appropriateness or inexpediency of family experience. It is shown that...

The authors of the article analyzed the essence of Internet addiction as a modern socio-psychological phenomenon, which was formed with the emergence of a new moderator of social relations - the Internet. Internet addiction is qualified as a multi-vector socio-psychological phenomenon and a factor that: 1) affects the consciousness, emotional state, physical health and behavior of people of different ages; 2) is a type of non-chemical addiction, which is equally dangerous for the physical and mental health of not only children and youth, but also adults; 3) is a consequence of incompetent use of the Internet and therefore, like any other addiction, requires special correction. Views on the emergence and spread of non-chemical addictions among adult Internet users are analyzed in the works of foreign and domestic scientists. An analysis of interpretations of behavioral types of addiction is given, as well as the main approaches and criteria for their classification. The subtypes of cyber addictions are specified, in particular: addictive Internet surfing (web surfing), phabbing, virtual dating, cybersex (cybersexual addiction), addiction to online gambling (cybernetic ludomania, online ludomania), obsessive need to stay on the Internet (Internet addiction, Internet addiction), gadget addiction, audio or video addiction, television addiction, online gambling, pathological online reading, cyberneomania, selfitis (or selfism). Attention is focused on the fact that addiction (dependency) is an obsessive, unnatural need of a person for something that subjectively has physiological, psychological and psychosocial significance for him (the need for certain mood stimulants, certain unnatural thoughts, emotions and experiences, in certain unnatural actions, etc.). It is shown that Internet addiction is a type of non-chemical psychological addiction, and therefore it is primarily a self-destructive phenomenon of the psyche, which consists in a violation of emotional and volitional regulation. Like any other addiction, addiction to the Internet has a destructive effect on the personality, causes emotional and nervous overload, leads to astheno-neurotic and psycho-emotional disorders and even somatic diseases, disrupts the interpersonal and social communications of addicts. The program and methods of prevention of Internet addiction in adults are outlined. Primary, secondary and tertiary prevention of addictive behavior is considered in detail; special emphasis is placed on the preventive and corrective work of the psychotherapist with persons prone to addiction.

У статті проаналізовано сутність феноменів «аксіологія», «аксіопсихологія», «аксіогенез», «аксіпсихіка», «суб’єкт аксіогенезу» та деяких інших, а також існуючі зв'язки між цими феноменами у традиції сучасного аксіопсихологічного підходу. Автор спирається на традиційні уявлення про аксіологію як науку про особистісні цінності людини і разом цим робить наголос на соціальній та суб'єктнісній природі цих цінностей та наголошує на міцному зв’язку цінностей із показниками суб’єктності учасників соціального буття. Суб’єктність розглядається як авторство власного життя, яке гарантується системними знаннями суб’єкта про природу і сутність інтелектуальних, духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, і міцно пов’язане з традиціями суспільства. Суб’єкт аксіогенезу – як автор і носій суб’єктності – уособлює найважливіші цінності свого суспільства. У зв’язку з цим автор даної статті стверджує, що не існує цінностей та носіїв цих цінностей поза межами соціального діалогу і соціальної взаємодії. Систему цінностей суб’єкта розглянуто як продукт суспільного діалогу, який розуміється як обмін когніціями, емоціями та інтеракціями щодо ідеального, ефективного облаштування суспільства на засадах аксіопсихологічних принципів та аксіологічних практик. Суспільний діалог визначається як чи не єдиний інструмент, який може гарантувати надійність тих чи тих суспільних змін, особливо в часи суспільної кризи. Автор статті приділяє велику увагу одному з найважливіших учасників цього діалогу і найважливішому інструменту його висвітлення – засобам масової комунікації (масмедіа). При цьому висвітлюється питання не так про всемогутність масмедіа, як про ризики, які вони створюють. Йдеться про те, що в сучасних інформаційних суспільствах (медіасуспільствах) відбуваються процеси медіатизацій моралі і цінностей, які зачіпають ціннісні структури свідомості практично всіх соціальних суб’єктів і суспільства в цілому. Показано, що роль масмедіа як головного актора суспільного буття в медіасуспільствах істотно посилюється в часи тривалої суспільної кризи. Автор статті посилається на відомі наукові концепції аксіогенезу та дані соціально-психологічних моніторингів громадської думки, здійснених в Україні впродовж 2013-2023 рр. численними аналітичними інституціями, і показує, що зміни панівних цінностей в умовах тривалої соціальної кризи є неуникними. А відтак ним підтверджено тезу щодо аксіологічного повороту в системах цінностей суб’єктів суспільної кризи. Означується, що найризикованішим результатом цих змін є аксіопатична особистість – особистість, яка стала на хибний, деструктивний шлях власного аксіогенезу.

У статті розглянуто поняття споживчої поведінки особистості та проаналізовано феномен обмежених фінансових витрат як один із чинників поведінки людини у сфері споживання товарів і послуг. Уточнено поняття стилю споживчої поведінки особистості. Узагальнено підходи до типізації цих стилів. Акцентовано увагу на фінансових, соціальних та психологічних чинниках споживчої поведінки особистості в нормальних умовах існування та в умовах обмежених фінансових витрат. Презентовано методологію і методику авторського емпіричного дослідження з виявлення особливостей споживчої поведінки осіб, які почуваються обмеженими у власних фінансових витратах. Особливий наголос зроблено на тому, що «умови обмежених фінансових витрат» – це не лише економічний феномен (що вимірюється за матеріальними показниками), а насамперед феномен психологічний (що вимірюється показниками суб’єктивного психологічного задоволення від своєї життєдіяльності в цілому). Представлено результати емпіричного дослідження споживчих переваг і уподобань та стилів споживчої поведінки в умовах обмежених фінансових витрат. Респондентами були переважно жінки віком від 18 до 57 років. А отже дані нашого емпіричного дослідження репрезентативні і можуть бути екстрапольовані на жіночі аудиторії. Показано, що в умовах обмежених фінансових витрат переваги й уподобання опитаних жінок здебільшого зосереджені у сферах догляду за собою (косметичні засоби, косметичні процедури, естетична медицина та стоматологія і т.д.), подорожей, додаткових витрат на дітей (організація дитячого дозвілля, відвідування додаткових гуртків, центрів розвитку тощо), взуття та одягу. Виявлено, що домінуючими стилями споживчої поведінки в умовах обмежених фінансових витрат є традиціоналістичний, консервативний і ситуативний стилі. Встановлено також кореляційні зв’язки між споживчими уподобаннями, стилями споживчої поведінки в умовах обмежених фінансових витрат та між іншими психологічними характеристиками особи (домінуючими індивідуальними цінностями, особистісними рисами, толерантністю до невизначеності).

The article analyzes the definitions of the organizational culture presented in the professional literature with in view of modern realities, when the university enters into a relationship of high competition in the market of educational services. It is shown that the organization culture of a modern university is a system of formal and informal socio-psychological regulators that perform a number of important functions – ideological, normative, imaginative, consolidated ones etc. All these regulators together are considered as an indicator of the status of the university and a factor of its competitiveness in the market of educational services. Among the important informal socio-psychological regulators of organizational culture of the modern university is social optimism. We consider social optimism as one of the “cross-cutting” socio-psychological factors in the development of the organization culture and an indicator of its quality. It is empirically studied that social optimism is connected with a number of indicators of the organization culture, including the psychological climate of the educational organization, the quality of the internal organization communications, the quality of the informative and business exchange, the organization of the educational process, the image and the symbols of the organization and some others. The main socio-psychological effects of social optimism are shown, which optimize the internal and external relations of the university and the performance of its functions. The results of the empirical study of students’ ideas about social optimism and the organization culture of their university are presented. It is shown that the studied phenomena of organizational culture are extremely important in the functioning of a modern university and require further scientific reflection.