The article under review identifies the crisis family phenomenon as a crisis family system. It presents the structural-functional model of communication in crisis family systems, which consists of five components: stabilizers of family interaction (family norms and values); configurations (patterns) of family interaction; modes of family relations and attitudes; factors and mechanisms of family relations reproduction and assimilation of family interaction patterns; types of family experience reproduction. The article analyzes and empirically confirms the models of family experience reproduction in crisis family systems with different type of interpersonal interaction organization both within this system and outside it. The research shows that the crisis family has a bipolar nature and, despite its inherent dysfunction and suboptimal configurations of family interactions, it is an institution of socialization that provides the child with ample opportunities to gain new social experiences other than those produced within it.Crisis family systems in the aggregate of the structural and functional components we have identified are considered in this article in comparison with normal (ideal) family systems in the empirical field of research. At the same time (and this is especially important), the main attention is paid by us not to the quantitative and not qualitative composition of the family, not to whether this family is "complete" or "incomplete", but to the features of the psychological and, above all, emotional ties between its members, as well as the patterns of their interaction with each other.Empirically understood in the course of the study, these components are described in some way in the article. It has been determined that in a problem family there is a violation of the system of intra-family communications, a worsened psychological atmosphere, distorted family functions and socializing influences. It is established that the problem family is a bipolar phenomenon, which on the one hand, has dysfunction, is characterized by conflict, difficulties in implementing educational functions, etc., and on the other -gives the child more opportunities to gain social experience, promote independence and adaptability. The analysis of the results of the study concludes that the key mechanism of socialization is the assimilation of patterns and configurations of interaction that can be implemented in three types of reproduction of family experience: replication (full reproduction of the parental pattern of behavior), partial reproduction; implementation of opposite (those that are present in the family experience) patterns of behavior. It is proved that the choice of the type of reproduction of experience is determined by the level of criticality, which means a set of cognitive and emotional processes that allow the child based on the unity of analysis (cognitive component) and emotional reflection (emotional component) to make judgments about the appropriateness or inexpediency of family experience. It is shown that...

У статті визначено феномен кризової сім’ї як кризової сімейної системи. Мета статті – проаналізувати та емпірично верифікувати моделі конфігурацій сімейної взаємодії у кризових сімейних системах. Представлено структурно-функціональну модель комунікації у кризових сімейних системах, яку складають п’ять компонентів: стабілізатори сімейної взаємодії (сімейні норми і цінності); конфігурації (патерни) сімейної взаємодії; модуси сімейних стосунків і ставлень; чинники і механізми відтворення сімейних стосунків та засвоєння патернів сімейної взаємодії; типи репродукції сімейного досвіду. Проаналізовано та емпірично підтверджено моделі відтворення сімейного досвіду в кризових сімейних системах з різним типом організації міжособистісної взаємодії як усередині цієї системи, так і за її межами. Наведено результати емпіричного дослідження міжособистісних комунікацій у кризових сімейних системах. Показано, що в цих системах внутрішньосімейні міжособистісні комунікацій – як інструмент біологічної, соціальної та психологічної репродукції сімейного досвіду – є дефіцитарними та неякісними, що порушує обмін необхідною інформацією, емоціями та інтеракціями і створює підґрунтя для виникнення сімейних дисфункцій. Емпірично виявлено, що в кризових сімейних системах: 1) основним сімейним стабілізатором є не норми і цінності, а сімейні проблеми, які вирішуються неконструктивними, неекологічними способами; 2) існує виражена тенденція до утворення внутрішньосімейних альянсів і коаліцій, де сімейні ролі матері і батька істотно викривлені, і це призводить до генералізації сімейних проблем та порушень сімейної соціалізації; 3) основними є три типи конфігурацій сімейної взаємодії – альянсно-коаліційний, конфліктний та опосередкований (третьою особою чи певним фактором); 4) змінено модуси сімейної взаємодії, емоційні зв’язки й дистанції, сімейні кордони; 5) репродукція сімейного досвіду відбувається за трьома сценаріями – як редуплікація (цілковите відтворення сімейного досвіду і батьківської поведінки), як часткова реплікація (часткове відтворення сімейного досвіду) і як анти-реплікація (засвоєння альтернативного досвіду, не притаманного своїй сімейній системі). Виявлено кореляційні зв’язки між конфігураціями сімейної взаємодії на моделями репродукції сімейного досвіду. Показано, що кризова сім’я має біполярну природу і, попри притаманні їй порушення функціонування та неоптимальні конфігурації сімейних взаємодій, вона є інститутом соціалізації, який не лише накидає дитині «ідеальний» сімейний досвід, а й створює можливості для набуття нею альтернативного соціального досвіду, відмінного від того, що вироблений у межах конкретної сімейної системи.

The aim of the article was empirical research of the dominant psycho-emotional states of university lecturers during the progression of the COVID-19 pandemic. The article is devoted to an empirical study of the factor structure and the prevailing correlations between the psycho-emotional states of the respondents. Valid empirical methods with standardized questionnaires were used: the dominant coping strategy research method, the test of differentiation of emotional states, and the anxiety research method. The study’s empirical picture constructed. Psycho-emotional states were qualitatively interpreted, states were distinguished, and semantic psychological parameters were defined. The factor structure of the dominant psycho-emotional states of university lecturers was determined. The psycho-emotional state of F1 “Isolated activity”, which had the most intercorrelations and had the most significant (p≤.01) correlation with F4 “Pragmatic avoidance” (.344), was found to have the greatest factor load. It was empirically established and theoretically substantiated that the structure, variables, and interdependence of the factors of dominant psycho-emotional states were important components in solving issues of lecturers’ professional activity. It was noted that the findings may be useful for university administrations and pedagogical psychology researchers.

El estudio fue realizado para fundamentar teóricamente y empíricamente los factores de la estabilidad emocional como cualidad sistémica del individuo, que ayuda a futuros profesionales en la autodeterminación profesional a adaptarse efectivamente al espacio educativo y contribuye al desarrollo de la sensación de bienestar psicológico. En el estudio participaron los estudiantes (n = 277) de diferentes años de estudios (nI=112; nIII=97; nV=68), que recibían la educación superior en especialidades socionómicas. Se utilizó las técnicas de psicodiagnóstico, que son válidas y fiables. Se estudió la conexión entre la estabilidad emocional y la autorrealización durante los siguientes años de estudios: 1 año (rs=.216; p<.05); III (rs=.346; p<.001); V (rs=.411; p<.001). Se registró el crecimiento de estabilidad emocional (C) (t = -3.301; p <.0021), ansiedad (O) (t = -2.682; p <.0015) y expresividad (F) (t = -2.916; p <.0034). Se estableció la correlación entre la adaptación sociopsicológica y la estabilidad emocional de los encuestados: I (rs = .432; p <.001); III (rs = .331; p < .001); V (rs = .422; p < .001). Está fundamentado y aprobado empíricamente que el bienestar psicológico se basa en la idea de necesidad constante y la capacidad del hombre al autodesarrollo y la autorrealización.