Встановлено загальні тенденції розвитку корпоративних формувань в аграрному секторі України: об’єднання підприємств (корпорації, концерни, холдинги, асоціації) становлять 10,5 % всіх підприємств з середнім розміром площі землекористування на підприємство 41,6 тис. га. При цьому, по даних формуваннях за останні два десятиліття відмічається загальна тенденція зростання площі сільськогосподарських угідь, що вони обробляють. Так, наприклад, тільки за період з 2007 р. по 2020 р. відмічене зростання кількості корпоративних аграрних формувань з 31 до 100 з розмірами земельних банків від 4,0 до 670 тис. га з відповідним зростанням площі використання сільськогосподарських угідь до 8,7 млн га (20,9 %) сільгоспугідь країни. Доведено, що агрохолдингові структури, які вносять значний вклад у забезпечення продовольчої незалежності держави та зростання експортного потенціалу аграрного сектора економіки і нині є найбільш конкурентоспроможною формою організації агропромислового виробництва в Україні. Водночас діяльність аграрних холдингових формувань зумовлює зростання соціальної напруги на селі, «вимивання» коштів із сільських територій, звуження «життєвого простору» для діяльності інших організаційно-правових форм господарювання на землі, поглиблення дисбалансу галузевої структури сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання угідь тощо. З’ясовано, що господарська діяльність корпоративних аграрних формувань базується на оренді значних масивів сільськогосподарських угідь, поширенні рівня впровадження інновацій та можливості використання фінансових ресурсів із своїх комерційних підрозділів. Встановлено, що діяльність даних формувань базується на використанні ефекту масштабу. Переважною мірою корпоративні аграрні формування діють у формі різних акціонерних товариств. Поряд з цим, вони зробили акцент на звужену спеціалізацію діяльності, наприклад, на виробництво: зерна, соняшнику, ріпаку, кукурудзи, м’яса птиці, молока тощо. Серед ключових чинників управління, що забезпечили конкурентні переваги корпоративних аграрних формувань вирізняються організаційні та інноваційні. Особливість прояву організаційного чинника полягає у забезпеченні цілісності майнових комплексів завдяки переходу на опосередкований порядок правового регулювання внесків засновників та учасників. Дані внески можуть бути грошового або майнового характеру. При входженні в корпоративне формування засновники або учасники втрачають пряму правову пов’язаність з своїми внесками. Замість цього вони отримують еквівалент їхнього внеску у вигляді акцій. У випадку виходу з корпоративного формування засновник або учасник вже не може забрати свій внесок, а може тільки продати свої акції. Це забезпечує неподільність корпоративних формувань та цілісність їх майнових комплексів протягом років. Особливість дії інноваційного чинника проявляється у акценті на впровадженні різних видів інновацій (технічних, технологічних, управлінських) для посилення конкурентних позицій та  підвищення продуктивності господарської діяльності.