No abstract

No abstract

Державний університет «Житомирська політехніка» Розрахунок параметрів приймачів зображення на ПЗЗ структурах при зніманні земної поверхні з літального апарата Проведено аналіз шумових характеристик оптико-електронних приймачів зображення на матричних фоточутливих ПЗЗ структурах зі стрічковою адресацією і їхнього впливу на роздільну здатність оптико-електронних датчиків зображення в умовах слабкої освітленості. Розрізняльна здатність ПЗЗ на низьких рівнях освітленості обмежена головним чином шумами у фоновому заряді і шумами процесу захоплення носіїв. До матриць зі стрічковою адресацією належать ФПЗЗ з тимчасовою затримкою та накопиченням (ТЗН), використання яких дозволяє різко збільшити відношення сигнал-шум, і як наслідок реалізувати високу чутливість. Одна з основних переваг матриць з ТЗН-можливість гібридної збірки їх в суперлінійки, число елементів яких досягає десятків тисяч. Сучасні матриці ТЗН будуються за принципом секціонування. Кожна секція такої матриці дозволяє здійснювати перенесення заряду по стовпцях в сторону регістра. Оскільки секції керується незалежно (або частково незалежно), то послідовно відключаючи їх можна регулювати число рядків накопичення, а отже і чутливість ПЗЗ ТЗН. Таким чином здійснюється регулювання чутливості ПЗЗ і розширюється динамічний діапазон ПЗЗ і системи спостереження в цілому. Для досягнення цієї мети був отриманий математичний вираз для розрахунку кількості лінійок світлочуттєвих елементів ПЗЗ, що необхідно застосовувати при зніманні земної поверхні в умовах слабкої освітленості. При цьому, кількість елементів по довжині приймача визначається досягненням необхідного відношення сигнал/шум, при якому реальна розрізняльна здатність визначається мінімальними геометричними розмірами світлочутливого елемента. Ключові слова: матричний оптико-електронний приймач; прилади із зарядовим зв'язком; роздільна здатність; літальний засіб; режим тимчасової затримки й накопичення; освітленість земної поверхні.

No abstract

Житомирський державний технологічний університет Антени цифрового ефірного телебачення Антени цифрового ефірного телебачення мають свої специфічні конструктивні особливості, які полягають в тому, що для кращого прийому цифрових сигналів без спотворення форми сигналу, амплітудно-частотна характеристика (АЧХ) антени як ланки електричного кола, повинна бути достатньо широкосмуговою і мати більш високий порядок, ніж перший. Інакше антена втратить енергію прийнятого сигналу, відповідно і зменшиться дальність прийому. Існує кілька підходів до вибору способу компенсації втрати енергії прийнятого сигналу: використання підсилювачів прийнятого сигналу, збільшення елементів конструкції антени, паралельне з'єднання кількох антен, використання антен складної конструкції. Всі ці підходи лише частково розв'язують поставлену задачу, так як використовують антени, що мають АЧХ першого порядку. Тому є важливим конструювання антен більш високого порядку, яке дозволить збільшити енергію прийнятого сигналу, і відповідно, дальність прийому та покращить коефіцієнт корисної дії радіопристрою в цілому. У роботі розглянуто застосування графічного методу апроксимації цифрового сигналу. Ключові слова: вібраторна директорна антена; цифровий сигнал; ефірне телебачення; енергія сигналу. Постановка проблеми. Наша держава Україна в 2018 році перейшла на цифрове ефірне телебачення, що є більш технічно досконалим [10]. Аналогове телебачення, яке здійснювалось на території України понад 70 років, відходить у минуле. Фундаментальною відмінністю цифрового телебачення від аналогового є тільки метод цифрової обробки і кодування інформаційного сигналу та передачі його каналами зв'язку, в тому числі і ефірним, також у цифровому вигляді. Цифрові сигнали мають ряд переваг перед аналоговими, їм притаманні такі властивості:-простота та ефективність об'єднання багатьох незалежних сигналів і перетворення цифрових повідомлень на пакети для зручності передачі;-відносна нечутливість цифрових каналів до ефекту накопичення спотворень, який є серйозною проблемою аналогових каналів зв'язку;-потенційна можливість отримання малих ймовірностей помилок передачі і досягнення високої вірності відтворення повідомлень шляхом виявлення та виправлення помилок;-гнучкість реалізації цифрової апаратури, що дозволяє застосовувати мікросхеми з високим ступенем інтегрованості. Високочастотна ж частина ефірних радіостанцій, що відповідає за прийом і передачу радіохвиль, залишається практично ідентичною в усіх видах радіозв'язку. Причому ситуація не міняється вже понад 100 років з часів демонстрації першої системи зв'язку в 1895 році. При усіх досягненнях технології, фундаментальним фізичним законам альтернативи доки немає. Але цифрові ефірні канали телебачення вимагають більш високочастотного сигналу, основним недоліком якого є недостатня відстань поширення радіохвиль. Це значно зменшує площу покриття цифрового ефірного телебачення, що є недопустимим, та вимагає суттєвих енергетичних затрат для його збільшення. Окрім того, цифрові сигнали вимагають так званої цілісності сигналу, що оз...