The authors ascertain the correlation between the freedom of information use and both the freedom of speech and the right to information. There was applied the entire toolbox of interrelated and complementary universal scientific and specific methods inherent to philosophic research. The research methodology rests on the system and structure-functional analysis principles. The notions of information, freedom, justice and law are closely interlinked. When exercising freedom one inevitably makes his or her choice from among the available actions while relying on the previously obtained information. The human information rights that are, in their turn, a part of the overall notion of the law enjoy an exceptional role within the freedom of information. Far from being exhausted by the freedom of speech and the right to information, the freedom of information also includes various other aspects. It concerns the entire information and communication sphere at large. The freedom of information is not reduced to any certain type of socially-oriented information. The notion of the right to information goes beyond the right to access information while both of them take on the same social roles and are often terminologically interchangeable. SažetakAutori utvrđuju povezanost između slobode korištenja informacija i slobode govora i prava na informiranje. Primijenjen je alat za međusobno povezane i komplementarne univerzalne znanstvene i specifične metode svojstvene filozofskom istraživanju. Metodologija istraživanja počiva na načelima sustava i strukturalnofunkcionalne analize. Pojmovi informiranja, slobode, pravde i zakona tijesno su međusobno povezani. Prilikom ostvarivanja slobode, neizbježan je izbor iz raspoloživih mjera, a oslanjajući se na prethodno dobivene informacije. Ljudska prava na informiranje koja su, zauzvrat, dio cjelokupnog pojma zakona, imaju iznimnu ulogu u slobodi informiranja. Daleko od iscrpljenosti slobodom govora i prava na informaciju, sloboda informiranja uključuje i razne druge aspekte. Radi se o cijeloj informacijskoj i komunikacijskoj sferi u cjelini. Sloboda informiranja se ne svodi na određenu vrstu društveno orijentiranih informacija. Pojam prava na informaciju nadilazi pravo na pristup informacijama, dok oboje imaju iste društvene uloge i često su terminološki međusobno zamjenjivi.

Показано, що право на інформацію і свобода слова є двома відособленими елементами ширшого поняття свободи інформації. Право на інформацію не поглинається свободою слова, має власну сутність та функцію щодо задоволення певних інтересів суб'єктів. Доводиться, що право на доступ до інформації гарантує реалізацію більш широкого за змістом права на інформацію. Обґрунтовується потреба комплексного філософського вивчення інформаційної свободи людини та її правового регулювання.Ключові слова: права людини, право на інформацію, інформаційні права і свободи, свобода слова, свобода інформації, право на доступ до інформації.Постановка проблеми. Проблема захисту інформаційної свободи та пошук його ефективних засобів є актуальними для багатьох країн. Причому у державах, що мають тоталітарне минуле, важливішими стають способи захисту інформаційної свободи не стільки за допомогою держави, скільки від самої держави. У цьому випадку підвищується контролююча функція наддержавних органів, які не залежать від волі держави, від її економіки, політичної обстановки.Оскільки концептуальна основа права на інформацію знаходиться сьогодні у стадії активної розробки й становлення, які-небудь одноманітні підходи до визначення його сутності відсутні. Проте значна увага приділяється співвідношенню права на інформацію з іншими інформаційними правами і свободами громадян. Виникає потреба у виявленні взаємозв'язку права на інфор-

No abstract

Інформаційне право УДК 316(477) ДЗЬОБАНЬ О.П., доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник НДІІП НАПрН України. ЖДАНЕНКО С.Б., кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. ПРАВА ЛЮДИНИ І НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА: ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ Анотація. У статті показано, що права людини і національна безпека тісно взаємопов'язані, причому, реальна взаємозумовленість феноменів національної безпеки і прав людини здебільшого носить суперечливий характер. При цьому проблема взаємозалежності національної безпеки і прав людини є проблемою компромісу між забезпеченням національної безпеки й дотриманням прав людини, між реалізацією прав людини і захистом національної безпеки. Ключові слова: права людини, національна безпека. Summary. The article shows that human rights and national security are closely interlinked, and a real interaction of national security and human rights is often controversial. The problem of interdependence of national security and human rights is a problem of compromise between national security and human rights, between human rights implementation and protection of national security.

No abstract