У статті розглянуті особливості художніх практик та специфіка існування творів мистецтва в цифровій парадигмі культури. Характеристика авторських художніх стратегій в інтерактивному локусі буття становить наукову новизну роботи і дозволяє дійти висновку: інтерактивний медійний простір суттєво змінив конфігурацію художньої діяльності в полі культури; будучи проекцією дигітальної онтології реальності та отримавши необмежений доступ до комунікації, митець експонує передусім творчий процес, надає інформацію про творення та власне квазібуття, уникаючи схожості й анонімності.Ключові слова: дигітальна культура; актуальне мистецтво; творчий процес; цифрова парадигма; квазібуття; перформанс.Звісно, обмірковуй «що», але ще більше обмірковуй «як».Йоганн Гете Постановка проблеми. Радикально змінивши домінанти соціокультурного розвитку, цифрова революція породила нові тенденції в розвитку мистецтва, вплинула на самий феномен творчості та повсякденність художника. Реальне буття сьогодні часто заміщається категоріями уявного, а вторинний досвід у медіа-світі висувається в екзистенціальний центр, стаючи більш релевантним еквівалентом об'єктивної реальності. Дигітальні технології

Стаття присвячена сучасним дослідженням проблематики тілесності та її ролі в політичному дискурсі. Показано, що в умовах тілесної комунікації перформативний акт стає засобом прояву індивідуальності, способом входження в комунікацію, у тому числі політичну. Розглянута перспектива проблематизації політичного, задана перформативною парадигмою та продовжена у працях Джудіт Батлер, а також інших дослідників нової політичної реальності. Розглянуті концепти зібрання, влади, прекарності, демократії, етичні джерела політизації тілесності тощо. Особлива увага звернена на те, що феномен виходу людей на вулицю, спричинений уразливістю та драматизмом особистих історій, змушує враховувати такі спонукальні мотиви, а також осмислювати умови та способи прийняття політичної позиції як такої. Ключові слова: перформативна онтологія; тілесність; новий політичний суб'єкт; прекарність; зібрання; Джудіт Батлер. Філософія З'явитися, стояти, дихати, рухатися, замерти, говорити та мовчати-усе це аспекти раптового зібрання, непередбаченої форми політичної перформативності, що висуває життєстверджувальне життя на передній край політики. Дж. Батлер Вступ. Динамізм-ключове поняття, що характеризує розвиток сучасної культури. Стрімке та непередбачуване розгортання глобалізаційних процесів та нових соціально-політичних практик відбувається на тлі плюралізму ідентичностей й позначене поняттями розламу, переходу, мозаїчності. В умовах невизначеності соціально-політичної реальності, а також за відсутності єдиних правильних та простих рішень індивіди змушені переглядати уявлення про самих себе, їхнє місце в житті, співвідношення з певною соціально-політичною групою, аби не втратити позитивну ідентичність та не випасти з поля соціокультурних взаємодій. Закономірним наслідком таких зрушень стає зміна вектора соціально-гуманітарних наук з дослідження структури на вивчення діяльності (agency), а також переосмислення соціальних практик з точки зору представленості їх у знаково-символічних формах. На авансцені гуманітаристики міцно закріпляється концепт перформансу/перформативності, що позначає універсальну якість, органічно властиву сучасній культурі та постінформаційній свідомості. Якщо попередня традиція зв'язувала світ із категорією тексту, проблемою розуміння та інтерпретації смислів, то перформативний підхід акцентований на вивченні смислоутворювальної сили людських дій та специфіці утворення ними культурних значень. Зокрема, у візуальному аспекті комунікації специфічного значення набуває тіло як поле практичної трансформації тілесних практик. Тіло розуміється не тільки як фізичний бік тілесності (феноменального досвіду тілесного самобуття), а й залучається до системи смислів людини як зовнішній, матеріальний прояв ментального. Останнім часом об'єктом підвищеного дослідницького інтересу став феномен натовпу-найважливішого соціального та політичного áктора, уже не пов'язаного з рефлексивністю участі та критикою попередніх комунікативних мереж. Як зазначає Дж. Дін, така ситуація спричинена нестабільністю значення в умовах комунікативного капіталізму [...

При помощи перформанса как структурообразующего приема и способа понимающего бытия субъекта может быть решена онтологическая проблема правового присутствия. Реальность права, которая построена согласно интерактивной модели перформанса, способна не просто открывать свой начальный смысл или получать новый, но и оказывать эффективное воздействие на ее участников-субъектов права, включая их в единый горизонт бытия. Ключевые слова: динамизм права; присутствие; перформатив; перформанс; интеракт; телесность права. Постановка проблемы. В симулятивном пространстве современной культуры мы сталкиваемся с нехваткой реальности. Не обошла эта проблема и онтологию права. Именно метаморфозами бытия и модальности права обусловлены поиски нового в философско-правовой методологии. Поверхностные смыслы и изменчивая значимость права сегодня позволяют говорить скорее о его формальном присутствии, нежели о реальном воплощении. Реальность права проявляет себя в основном в эффективности воздействия на конкретные события. Влияние и действенность-вот наиболее актуальные критерии сущности права, как и любой другой сущности в современных тенденциях визуализации и виртуализации. Реальности неуклонно приумножаются, как и способы бытия в них субъекта. Действенность же права в этой многослойной реальности во многом зависит от выбора метода его прочтения, способа выражения и набора знаков и символов правовой действительности. Динамичный контекст различного рода нарративных и вещественных номологических форм почти способен воссоздавать телос права. То есть сам смысл права обретает признаки телесности, другими словами, он реален в той степени, в какой способен воздействовать на современную действительность, тем самым обеспечивая присутствие права здесь и теперь.

No abstract

Показано, що право на інформацію і свобода слова є двома відособленими елементами ширшого поняття свободи інформації. Право на інформацію не поглинається свободою слова, має власну сутність та функцію щодо задоволення певних інтересів суб'єктів. Доводиться, що право на доступ до інформації гарантує реалізацію більш широкого за змістом права на інформацію. Обґрунтовується потреба комплексного філософського вивчення інформаційної свободи людини та її правового регулювання.Ключові слова: права людини, право на інформацію, інформаційні права і свободи, свобода слова, свобода інформації, право на доступ до інформації.Постановка проблеми. Проблема захисту інформаційної свободи та пошук його ефективних засобів є актуальними для багатьох країн. Причому у державах, що мають тоталітарне минуле, важливішими стають способи захисту інформаційної свободи не стільки за допомогою держави, скільки від самої держави. У цьому випадку підвищується контролююча функція наддержавних органів, які не залежать від волі держави, від її економіки, політичної обстановки.Оскільки концептуальна основа права на інформацію знаходиться сьогодні у стадії активної розробки й становлення, які-небудь одноманітні підходи до визначення його сутності відсутні. Проте значна увага приділяється співвідношенню права на інформацію з іншими інформаційними правами і свободами громадян. Виникає потреба у виявленні взаємозв'язку права на інфор-