Одним із критеріїв якісної роботи інформаційних систем ЄАСУ ЗС України є, по можливості, найповніша автоматизація процесів її функціонування. Це особливо важливо за необхідності обробляти величезні потоки даних. Динамічна зміна середовища безпеки диктує необхідність технологічних удосконалень. Тому інформаційні системи ЄАСУ не повинні відставати у питанні актуальності використовуваного програмного забезпечення (ПЗ). Порядок створення спеціального ПЗ (СПЗ) для інформаційних систем (ІС) військового призначення має особливості, що притаманні галузі застосування означених ІС. Актуальним вбачається обґрунтування порядку створення СПЗ для ІС, які використовуються у Збройних Силах (ЗС) України. Мета статті – обґрунтування рекомендацій щодо порядку створення спеціального програмного забезпечення для інформаційних систем військового призначення з урахуванням умов ведення проєкту. Обґрунтовані рекомендації щодо порядку організації створення спеціального програмного забезпечення для інформаційних систем військового призначення з урахуванням умов ведення проєкту. Основна увага приділена процедурі вибору моделі життєвого циклу. Вибір моделі життєвого циклу програмного забезпечення є важливим етапом в створенні програмного продукту. Для визначення раціональної моделі необхідно врахувати ряд факторів та зосередитися на розробці продукту згідно з вибраною моделлю. Періодична оцінка прогресу та ризиків дозволить вносити необхідні зміни та забезпечити успішне завершення проєкту. Викладений матеріал може бути використаний при розробці Методичних рекомендацій щодо ведення і супроводження проєктів інформатизації стосовно створення СПЗ для ІС військового призначення.

На сьогодні гостро стоїть проблема забезпечення військ (сил) оборонними ресурсами: бронетехнікою, літаками, засобами протиповітряної оборони, кораблями тощо. Складно вирішується питання забезпечення боєприпасами. Головна причина полягає у тому, що до цього часу не вдалося створити у складі оборонно-промислового комплексу України розвинутої боєприпасної галузі. Прагнення України до вступу в європейський союз та НАТО потребує вирішення питань створення боєприпасної галузі, управління її функціонуванням та визначення системи управління цим процесом. Метою статті є визначення моделі управління процесом забезпечення сил оборони боєприпасами та ролі центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, органів військового управління відповідальних за впровадження заходів забезпечення військ (сил) боєприпасами. Для удосконалення та підвищення ефективності управління процесом забезпечення військ (сил) боєприпасами відповідно до визначених потреб пропонується покласти відповідальність за: управлінські функції щодо підготовки виробництва, виробництва та забезпечення військ (сил) боєприпасами в мирний та воєнний час Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на Міністерство оборони України; мобілізаційну підготовку щодо функціонування боєприпасної галузі в особливий період: з питань наукового, методичного, організаційного керівництва, загального планування та звітності – на Мінекономіки України; мобілізаційну підготовку підприємств-виконавців державного оборонного замовлення, мобілізаційні завдання (замовлення), планування та звітність – на Міністерство оборони України.

В сучасних умовах збройних конфліктів та силових протистоянь наявність потужної ресурсної бази збройних сил не гарантує достатнього рівня готовності до виконання завдань за призначенням, якщо матеріально-ресурсний потенціал не буде раціонально організований. Глобальні виклики та потреби спонукають Збройні Сили України постійно створювати, адаптувати та впроваджувати нові або удосконалювати існуючі технології для утримання та розширення необхідних спроможностей. Стрімке зростання об’єму інформації та обмежені терміни виконання проєктів створюють перед керівництвом та органами управління проблему оперативного прийняття рішень в проєктному менеджменті щодо розробки, впровадження та супроводження інформаційних систем військового призначення. Саме тому, для керівного складу ЗС України та підрозділів супроводження та підтримки критично важливим є наявність технологічного та інституційного середовища, яке б сприяло якісному аналізу інформації та оперативному прийняттю ефективних управлінських рішень, щодо стану проєктів інформатизації, і особливо коли це стосується вдосконалення процесів життєвого циклу інформаційних систем. В межах держави таким середовищем можуть бути ситуаційні центри, а в межах підрозділу супроводження та підтримки ‑ приміщення, обладнанні необхідним устаткуванням з доступом до інформаційно-аналітичних систем підтримки ведення проєктів інформатизації. Метою статті є обґрунтування доцільності створення ситуаційних центрів (СЦ) та використання устаткування інформаційно-аналітичної системи ведення проєктів інформатизації Збройних Сил України. Впровадження в діяльність ЗС України СЦ для управління впровадженням проєктів інформатизації ‑ це новий етап, який дозволить на основі вдосконалення процесів управління життєвим циклом проєкту інформатизації, контролювати, реагувати на будь-які проблемні ситуації та приймати посадовим особам обґрунтовані і своєчасні рішення з використанням сучасних технічних засобів.