Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хронічної ішемії, що загрожує втраті нижньої кінцівки, в умовах оклюзивно-стенотичного процесу гомілкових артерій. Матеріали і методи. Реваскуляризуючі операційні втручання на інфраінгвінальному артеріальному руслі при стенотично-оклюзивному ураженні гомілкових артерій проведено у 95 пацієнтів. З метою встановлення характеру та поширеності оклюзивно-стенотичного ураження інфраінгвінального артеріального русла застосовували дуплексне ультразвукове сканування та комп’ютерну томографію із контрастуванням судинного русла. Результати досліджень та їх обговорення. Основною причиною припинення функціонування анастомозу у віддаленому післяопераційному періоді був тромбоз, який діагностовано у 9 (9,68 %) пацієнтів. Найчастіше (3 випадки) його виявляли в період 4–5 місяців віддаленого післяопераційного періоду. В кінці другого місяця спостерігали один випадок тромбозу сегмента реконструкції. На межі 9 і 10 місяців післяопераційного періоду виявили два випадки тромбозу, а в період між 19 і 33 місяцем віддаленого післяопераційного періоду діагностовано 3 прояви тромбозу сегмента реконструкції. Аналіз хірургічного лікування хронічної ішемії, що загрожує втраті нижньої кінцівки, у хворих із оклюзивно-стенотичним ураженням гомілкових артерій встановив, що при 36 місячному поопераційному спостереженні кумулятивна прохідність збережених кінцівок склала 92,63 %, прохідність реконструкції – 73,57 %. Подібне вдалось досягнути за рахунок диференційованого підходу до вибору локації дистального анастомозу автовенозного шунта (дистальний, проксимальний сегмент гомілкових артерій) і включення у кровотік стопних артерій та у більшості формування дистального анастомозу за типом “кінець у кінець”.

No abstract