The article is concerned with the substantive nature of late capitalism, which determines all spheres of social existence. It is clarified that neoliberal ideology forms a special type of socio-cultural relations, in which the politics’ technocratic nature disregards humanitarian and cultural aspects and doubts the very existence of the social. Under the circumstances of IT intensified development and real crisis of capitalism, the fundamental process of human-human interaction is ignored, consequently resulting in the loss of the human’s fundamental feature, that is, his sociality. Socio-philosophical research in modern realities is assigned to actualize the issues of spiritual production related to preservation of the social as the ontological essence of society existence in the future. Therefore, our paper aims to analyze the socio-productive function of education and medicine in the formation of a humanitarian and anthropological model of preserving social partnership and tolerance in modern society as opposed to the disappointing and disturbing experience of chronic social pathologies, medicalization and formation of the “remission society” model within the framework of capitalism. The formation of a humanitarian and anthropological model of preserving the social consists in actualizing the evolutionary mechanisms for social humanism, which is the basic characteristic of the post-capitalist reality.

На думку сучасних науковців, один із напрямків досягнення мети трансформаційних змін в освіті та покращення її якості – це інтегративний підхід до навчання. Проблему інтеграції, інтегрованого навчання та різних їх аспектів досліджували багато науковців.  В нашій статті показано переосмислення деяких проблем запровадження інтегративного підходу до навчання природничих предметів у закладах базової середньої освіти в контексті Концепції «Нова українська школа». Один із таких аспектів – це розбіжності щодо вживання вчителями природничих предметів термінів «інтеграційний», «інтегративний», «інтегрований», «інтегрувальний». Дослідження фахівців доводять, що ці терміни мають різну лексичну сполучуваність у сучасній практиці, тобто вживаються в різних контекстах. Це уточнення потрібно враховувати у подальшій діяльності. Другим аспектом, який висвітлено в статті, є виявлення думки вчителів щодо проблеми реалізації інтегративного підходу в шкільній освіті загалом і в природничій галузі зокрема. Від Запорізької області в експериментальному впровадженні інтегрованого курсу «Природничі науки» для профільної школи взяли участь більше 40 закладів освіти усіх типів. За підсумками чотирьох років упровадження інтегрованого курсу було проведено анкетування учасників експерименту. В опитуванні взяло участь близько 500 учителів природничих предметів шкільного курсу та керівників закладів освіти Запорізького регіону. Опитування показало позитивну думку педагогічної спільноти щодо зазначеної проблеми. Дослідження, проведене нами, свідчить, що багато педагогів, методистів і вчителів усвідомлюють, що інтеграція надає процесу навчання нову якість. Передусім, це – ефективний засіб комплексного розв’язання освітніх завдань шляхом узагальнення та систематизації знань, цілеспрямоване формування ключових компетентностей і наскрізних умінь як інтеграційних якостей особистості.

У статті розглядається поняття «соціальної інклюзії» в розумінні «включення до суспільства». Зміст цього вислову можна трактувати не лише як «включення» до загальноосвітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами, а насамперед як «включення» до «суспільства дорослих» усіх без винятку дітей. Доводиться думка про те, що батьки не повинні перекладати свої безпосередні обов’язки щодо виховання дітей на педагогів та оточення. Представлені рекомендації з означеного питання видатного педагога ХХ століття А. С. Макаренка.

У статті аналізуються світові трансформаційні зміни в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства, що сприяють процесу реформування освіти в Україні. Нова українська школа пропонує нові підходи і технології, що відповідають запитам суспільства та забезпечують формування конкурентоспроможності сучасної молоді на міжнародному ринку праці. У публікації окреслюється один із таких підходів –  трансдисциплінарний, що поєднує в єдине ціле дисципліни та наукове знання. Переосмислюються деякі аспекти впровадження означеного підходу в природничо-математичній галузі в закладах середньої освіти, розглядається вектор розвитку організації освітнього процесу від дисциплінарності до трансдисциплінарності. Підкреслюється, що вітчизняні науковці та соціальні інституції розуміють неможливість неврахування такого важливого аспекту як «трансдисциплінарність», у зв’язку з чим вимушені залишити поле своєї діяльності та функціонування і поринути в інноваційний простір. Ключову роль за цієї умови надано природничо-математичному напряму. Зазначається, що в освітні програми природничих наук сучасної України передбачено запровадження трансдисциплінарного підходу (реалізація STEM-освіти) від початкової школи до вищої та професійної. Трансдисциплінарний підхід до навчання дає змогу поєднати науку, технології, інженерію та математику, є одним із основних щодо впровадження STEM-освіти та підвищення якості викладання природничо-математичних дисциплін в Україні. Автори підкреслюють, що запити суспільства та потреби сучасної економіки роблять природничо-математичну освіту ключовим напрямом, одним із основних чинників інноваційного розвитку освіти та складовою української державної політики щодо зміцнення людського капіталу та підвищення конкурентоздатності української молоді.

No abstract