No abstract

У статті розглянуто важливі питання, пов'язані з напрямами формування моделі розвитку людського капіталу України, адже країна потребує переорієнтації політики в бік розробки інноваційного механізму самозростання, саморозвитку. Розкрито ряд базових положень або принципів (ціннісних орієнтирів), на основі яких слід формувати модель розвитку людського капіталу України, охарактеризовано прояви мультиплікативності людського капіталу. Окреслено коло проблем людини на світовому, державному, регіональному, муніципальному макрорівнях, а також мікрорівні і мінірівні, зосереджуючи увагу на людській енергії, знаннях, пошуку грошових ресурсів, вільного часу та ін., що має кінцевий вплив на якість людського капіталу. Обґрунтовано, що наша країна повинна спиратися на концепцію включеного, а не виняткового (ексклюзивного) розвитку людського капіталу. Запропоновано комплексну модель соціально-економічного механізму розвитку людського капіталу України, яка має ґрунтуватися на реалізації її на різних рівнях (макро-, мезо-, мікро-, міні-), кожен з яких включає конкретні заходи і зони прийняття рішень. Ключові слова: людський капітал, людський розвиток, економіка знань, мультиплікативність людського капіталу, соціальна інноватика, накопичення людського капіталу. Актуальність проблеми. Становлення в Україні економіки, яка ґрунтується на знаннях, зумовлено процесами глобалізації, що передбачає необхідність кардинальної зміни ставлення з боку влади, бізнесу, всього суспільства до такого найважливішого стратегічного ресурсу, як людина. На сьогоднішній день в країні відсутня комплексна й ефективна ідеологія держави щодо людського капіталу, її загальні контури поки лише фрагментарно представлені в посланнях Президента України [5], основних документах соціально-економічного розвитку [4], стратегіях сталого розвитку [7]. Але поки що спроби держави вплинути на якісний розвиток людського капіталу не є ефективними. За роки реформ, навіть у періоди відносної стабільності, влада не вирішувала, а накопичувала проблеми у сфері людського капіталу. Розробка системного підходу до вирішення цієї проблеми повинна ґрунтуватися, на нашу думку, на науково обґрунтованому, детальному програмному зростанні та розвитку національного людського капіталу. Необхідна переорієнтація політики в бік розробки механізму самозростання цього виду капіталу, необхідні інноваційні моделі розвитку людського капіталу України. Аналіз останніх джерел досліджень і публікацій. Перші уявлення стосовно людського капіталу започатковано такими дослідниками, як: А.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ THEORETICAL ANALYSIS OF SOCIAL ASSISTANCE POLICY У статті аналізується вплив запровадження програми соціальної допомоги для малозабезпе-ченої частини працездатного населення. Аналіз проведено за допомогою модифікованої моделі пове-дінки працівника -в системі координат «праця -споживання» («L -C»Постановка проблеми. Характерною особливістю розвинених країн є широке використання різноманітних програм соціальної допомоги, у тому числі малозабезпеченим верствам працездатного населення. Україна, внаслідок різкого падіння життєвого рівня населення, теж змушена вдаватися до активної соціальної політики. Зрозуміло, що така політика, хоча й вирішує деякі нагальні проблеми, не може не мати побічних наслідків. Проблема співвідношення цілей, наслідків та можливостей у випадку політики соціального забезпечення була і завжди буде актуальною. Із кожною черговою еко-номічною кризою значення цієї проблеми тільки зростає.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремим видам та елементам програм соціальної допомоги присвячені роботи багатьох дослідників. Слід відзначити таких авторів, як Р. Ааберг й У. Коломбіно, Ж. К. ван Урс і М. Кньоф, Р. Яконо, С. Казекамі. Ці дослідження ґрунтуються на еко-нометричних моделях і мають на меті їх статистичну перевірку. Проте питання про загальні наслідки запровадження програм соціальної допомоги залишається актуальним.Метою статті є теоретичний аналіз наслідків запровадження програми соціальної допомоги для малозабезпеченої частини працездатного населення.Виклад основного матеріалу. Характерною особливістю мікроекономічного аналізу є засто-сування оптимізаційного підходу. Згідно з цим підходом поведінка господарських суб'єктів моделю-ється за допомогою математичної задачі на визначення умовного екстремуму. Мета або потреби гос-подарського суб'єкта представляються у вигляді цільової функції, а його можливості або ресурси -за допомогою рівняння обмеження.Політика соціального забезпечення спрямована на певні соціальні групи та населення в цілому, яке з економічної точки зору виступає як працівники та споживачі. Виходячи з цього, в мікроеконо-мічному аналізі політики соціального забезпечення доцільно спиратися на класичні моделі поведінки споживача та працівника.В класичній моделі поведінки споживача використовується функція корисності,... ,... , 2 1. Бюджетне рівняння споживача має такий вигляд:В класичній моделі поведінки працівника бюджетне обмеження набуває виглядуде c -споживчі видатки працівника, w -його ставка заробітної плати; N , max N -фактична та максимально можлива тривалість вільного часу. В цій моделі працівник може обирати будь-яку ком-бінацію споживання та вільного часу, максимізуючи функцію корисностіТаким чином, в обох класичних моделях бюджетні лінії та криві байдужості мають від'ємний нахил.Запровадження програми соціальної допомоги відображається в моделі поведінки працівника у вигляді ламаної бюджетної лінії. При доході (і відповідно споживчих видатках), вищому межі мало-забезпеченості, бюджетна лінія має звичайний вигляд, а поч...