У статті наведено методичний підхід визначення приведеного віку засобів ураження для врахування впливу різних зовнішніх факторів експлуатації на їх технічний стан. Досліджено вплив зовнішніх кліматичних факторів на технічний стан різних типів засобів ураження. Методичний підхід перевірений на практиці під час проведення дослідних випробувань та апробований при проведенні робіт з продовження призначених показників. Результати досліджень можуть бути використані для оцінювання дійсного технічного стану засобів ураження.

У статті запропоновано методичні підходи до оцінювання ступені захищеності літального апарата у процесі подолання зони протиповітряної оборони, яка контролюється розрахунком переносного зенітного ракетного комплексу. Для кількісної оцінки процесу придушення інфрачервоних головок самонаведення зенітних керованих ракет авіаційними засобами оптико-електронної протидії авторами запропоновано використовувати один із показників бойової ефективності, а саме зміну площі зони можливих атак. Використання зазначеного показника ефективності захисту літального апарату дозволяє об'єктивно оцінити вплив окремих факторів на процес наведення ракети та визначити шляхи збільшення ефективності захисту. Запропонована методика оцінки ефективності захисту літального апарату від зенітних ракет з інфрачервоними головками самонаведення дозволяє виконати це як якісно, так і кількісно.

У статті розглядаються процеси виникнення і розвитку бойової авіаційної техніки тактичної авіації четвертого і п’ятого поколінь. Висвітлюються причини, що спонукали її виникнення, характерні риси та відмінності. Розглядаються сильні і слабкі сторони тактичних винищувачів різних поколінь, проводиться їх порівняльний аналіз. Автори зробили висновок про те, що на сьогодні представлені у світі багатофункціональні винищувачі п’ятого покоління не повністю задовольняють потреби військово-повітряних сил як через неповну відповідність тактичним вимогам, так і з економічних міркувань. Визначаються напрями подальшого розвитку авіаційної технічки четвертого покоління, що не вичерпала свій модернізаційний потенціал та спроможна у середньостроковій перспективі відповідати вимогам сучасності. Наприкінці статті висуваються пропозиції щодо можливих напрямів оновлення літакового парку тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України.