Background The Clinical Frailty Scale (CFS) is frequently used to measure frailty in critically ill adults. There is wide variation in the approach to analysing the relationship between the CFS score and mortality after admission to the ICU. This study aimed to evaluate the influence of modelling approach on the association between the CFS score and short-term mortality and quantify the prognostic value of frailty in this context. Methods We analysed data from two multicentre prospective cohort studies which enrolled intensive care unit patients ≥ 80 years old in 26 countries. The primary outcome was mortality within 30-days from admission to the ICU. Logistic regression models for both ICU and 30-day mortality included the CFS score as either a categorical, continuous or dichotomous variable and were adjusted for patient’s age, sex, reason for admission to the ICU, and admission Sequential Organ Failure Assessment score. Results The median age in the sample of 7487 consecutive patients was 84 years (IQR 81–87). The highest fraction of new prognostic information from frailty in the context of 30-day mortality was observed when the CFS score was treated as either a categorical variable using all original levels of frailty or a nonlinear continuous variable and was equal to 9% using these modelling approaches (p < 0.001). The relationship between the CFS score and mortality was nonlinear (p < 0.01). Conclusion Knowledge about a patient’s frailty status adds a substantial amount of new prognostic information at the moment of admission to the ICU. Arbitrary simplification of the CFS score into fewer groups than originally intended leads to a loss of information and should be avoided. Trial registration NCT03134807 (VIP1), NCT03370692 (VIP2)

Background: The perioperative management of antiplatelet therapy in noncardiac surgery patients who have undergone previous percutaneous coronary intervention (PCI) remains a dilemma. Continuing dual antiplatelet therapy (DAPT) may carry a risk of bleeding, while stopping antiplatelet therapy may increase the risk of perioperative major adverse cardiovascular events (MACE). Methods: Occurrence of Bleeding and Thrombosis during Antiplatelet Therapy In Non-Cardiac Surgery (OBTAIN) was an international prospective multicentre cohort study of perioperative antiplatelet treatment, MACE, and serious bleeding in noncardiac surgery. The incidences of MACE and bleeding were compared in patients receiving DAPT, monotherapy, and no antiplatelet therapy before surgery. Unadjusted risk ratios were calculated taking monotherapy as the baseline. The adjusted risks of bleeding and MACE were compared in patients receiving monotherapy and DAPT using propensity score matching. Results: A total of 917 patients were recruited and 847 were eligible for inclusion. Ninety-six patients received no antiplatelet therapy, 526 received monotherapy with aspirin, and 225 received DAPT. Thirty-two patients suffered MACE and 22 had bleeding. The unadjusted risk ratio for MACE in patients receiving DAPT compared with monotherapy was 1.9 (0.93e3.88), P¼0.08. There was no difference in MACE between no antiplatelet treatment and monotherapy 1.03 (0.31e 3.46), P¼0.96. Bleeding was more frequent with DAPT 6.55 (2.3e17.96) P¼0.0002. In a propensity matched analysis of

Цель. Определение факторов, способствующих развитию острого холангита (ОХ) или являющихся его признаками при доброкачественной обструкции внепеченочных желчных путей (ДОВЖП). Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы 144 наблюдения ДОВЖП, ОХ отмечен в 17 наблюдениях. Проведено сравнение встречаемости различных факторов и признаков у больных с ОХ и без ОХ. Результаты. Различия выявлены (p < 0,05) между такими показателями: гипертермия, триада Шарко, лейкоцитоз, содержание палочкоядерных нейтрофилов, уровень общего билирубина, активность амилазы крови, толщина стенки желчного пузыря (ЖП), наличие отключенного ЖП, фиксированного камня большого сосочка двенадцатиперстной кишки (БСДПК), размер БСДПК. Различий не обнаружено (p > 0,05) между следующими показателями: пол, возраст, индекс массы тела, наличие абдоминального болевого синдрома, холецистэктомия в анамнезе, объем ЖП, причина обструкции, расширение гепатикохоледоха, эндоскопическая папиллосфинктеротомия в анамнезе, наличие околососочкового дивертикула и острого билиарного панкреатита. Выводы. Факторы риска развития ОХ: уровень общего билирубина 70 мкмоль/л и выше, утолщение стенки ЖП до 4 мм и более, отключенный ЖП, фиксированный камень БСДПК, размер БСДПК 15 мм и более. Проявления ОХ: гипертермия, наличие триады Шарко, лейкоцитоз 9 × 109 в 1 л и выше, увеличение содержания палочкоядерных нейтрофилов до 7% и выше, гиперамилаземия.

No abstract

Зміни печінки при повній обструкції позапечінкових жовчних шляхів (ПОПЖШ) з урахуванням морфометричних показників можуть відображати наступаючу декомпенсацію функції печінки і служити об 'єктивними критеріями прогнозу перебігу захворювання. Мета: вивчення морфологічних змін гепатоцитів при експериментальній ПОПЖШ з використанням макро-та мікроморфометріі. Матеріали та методи. На 41 щурах ПОПЖШ відтворювали шляхом перев'язки і перетину загальної жовчної протоки. Тварин виводили з експерименту на 1, 3, 7, 14, 21, 28 і 35 добу. Контроль -10 неоперованих щурів. Досліджували вміст загального білірубіну крові (ЗБК), об'єм печінки (ОП), площа гепатоцитів (ПГ), ядерно цитоплазматичне відношення (ЯЦВ) гепатоцитів, об'ємна щільність гепатоцитів (ОЩГ). За допомогою ОП і ОЩГ вираховували загальний об'єм гепатоцитів (ЗОГ). Результати. Найбільша летальність припадає на 22-35 добу експерименту (7 з 11 тварин), в ході якого ЗБК значно вище контролю з максимумом на 1 добу (295±100 vs. 8±6, мкмоль/л, р<0,001). Найбільший ОП доводиться на 14 добу (14,1±1,1 vs. 8,4±1,4 см³, р<0,01). У печінки превалюють процеси клітинної проліферації, фиброзування, з поступовим витісненням гепатоцитів проліферуючими жовчними протоками і повною втратою нормальної гістоструктури. Частка гепатоцитів в печінці (ОЩГ) прогресивно знижується з 0,94 (контроль) до 0,44 (35 доба). Незважаючи на це ЗОГ спочатку зростає (max 9,7±0,36 см³, на 3 добу експерименту vs. 8,3±0,26 см³ на 1 добу експерименту, р <0,05), а після 14 діб знижується, не відрізняючись від контролю на 21 добу (8,2±1,2 vs. 7,9±1,6 см³, р>0,05) і досягаючи 5,0±0,9 см³ на 35 добу експерименту (р<0,05 в порівнянні з max на 3 добу). Статистично значущих відмінностей ПГ в ході експерименту не виявлено, а ЯЦВ, що відображає проліферативну активність гепатоцитів, має свій максимум на 14 добу (0,53±0,01 vs. 0,21±0,05 контролю, р<0,001). Висновок: при експериментальній ПОПЖШ зниження ОЩГ менше 60 % і зниження ЗОГ менш значення характерного для нормальної печінки супроводжується піком летальності, тобто є ознакою декомпенсації печінкової функції. Цьому передує максимальна проліферативна активність гепатоцитів, критерієм якої є показник ЯЦВ Ключові слова: експериментальна обструкція жовчних шляхів, холестаз, гепатоцит, морфологія печінки, морфометрія