No abstract

Про неодиничність розв'язань в історико--етимологічних студіях: множинна мотивація і дериваційна багатозначність у контексті семантичної реконструкціїРозширення діапазону компаративної славістики за рахунок завдань, пов'язаних із семантичною реконструкцією, висуває потребу в подальшо-му опрацюванні апарату, який застосовується в історико-етимологічних дослідженнях. Множинна мотивація і багатозначність дериваційних моделей якраз і належать до тих явищ історико-семасіологічного по-рядку, котрі мають неодмінно враховуватися теорією й методологією етимологізування, понадто ж за умов особливої уваги компаративістів до лексики й опрацювання проблематики діахронічної лексикології як окремої дисципліни порівняльно-історичного циклу.Варіативність ономасіологічного використання формальних дерива-ційних моделей є явищем, до певної міри співвідносним із семантичною еволюцією етимона в похідних одиницях. При цьому значеннєві варіанти спільної дериваційної моделі можуть бути рознесеними між різними ідіомами, у межах яких відповідні слова виступають як однозначні (історико-етимологічне витлумачення подібних випадків передбачає оцінку можливості віднесення до рівня прамови не лише реконстру-йованої праформи як такої, а й тих чи інших семантичних різновидів

Стаття присвячена дослідженню важливого елементу кримінально-процесуального доказування – преюдиціальним фактам. Термін «преюдиція» у процесуальній науці означає «вирішення питання наперед; заздалегідь прийняте рішення; обставини, що дозволяють робити висновки про наслідки». Преюдиція, як правове явище, закріпилось завдяки римським юристам, які певними правовими діями створювали судові рішення з метою застосування їх у певній майбутній справі. Остаточно преюдиція оформилась у праві Франції та Німеччині, що у подальшому зробило можливим імплементацію преюдиції у законодавчу практику европейських держав. Значення преюдиції багатогранне, вона може розглядатися як правоза- стосовний факт; як факт, встанов- лений судом; як висновок, зроблений одним судом і який є обов’язковим для іншого суду; як інтелектуально-вольова діяльність з доказування; як властивість окремих правових явищ; як прийом юридичної техніки. Преюдиція має багато спільного з такою правовою категорією, як прецедент, але головною відмінністю її є те, що прецедент стосується у цілому юридичного процесу, а преюдиція реалізується лише у сфері доказування. Також в статті було дослідежно місце преюдиції у предметі доказування. На відміну від доказів, які входять у предмет доказування, преюдиціальні факти вже проходили процесуальний порядок доказування: збирання, перевірку й оцінку, а також зроблені відповідні висновки, які знайшли своє відбиття у судовому рішенні. При застосуванні преюдиціальних фактів у процесі доказування ці факти також будуть проходити етапи збору, дослідження та оцінки, але с певними відмінностями від доказів. Преюдиція – категорія міжгалузева. В нормах цивільного, господарського та адміністративного процесах також містяться правила застосування преюдиціальних фактів, які мають певні відмінності від норм кримінального процесу. Норми цивільного процесуального, господарського процесуального та адміністративного судочинства звільняють сторони від обов’язку доказування преюдиціальних фактів, а норми кримінального процесуального законодавства встановлюють, що преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів має рішення національного суду або міжнародної судової установи. Також в статті були окреслені характерні риси преюдиції.