У статті представлені результати дослідження показників рухової активності учнів Сумського регіону після впровадження комплексу заходів з оптимізації фізкультурно-оздоровчої діяльності у навчально-виховний процес закладів дошкільної освіти. На теренах сьогодення досить гострою проблемою постає питання низьких показників фізичного здоров’я учнів дошкільних навчальних закладів. Сучасна педагогіки та педіатрія б’є на сполох щодо зміни вектору у напрямку омолодження, цілої низки хвороб, пов’язаних з навчанням у дитячих садочках, через зниження кількості фізичної активності учнів, які протягом навчального періоду займаються підготовкою до умов навчання у закладах загальної середньої освіти. У цьому переліку ми знаходимо наступні діагнози: вади опорно-рухового апарату, проблеми органів зору, серцево-судинної та дихальної систем, дерматологічні хвороби, інфекційні хвороби тощо. Зниження кількості рухової активності дітей протягом перебування у дитячому садочку призводить до негативної динаміки показників фізичної підготовленості, що суперечить генетиці і фізіології розвитку майбутніх школярів. Зрозумілим є і той факт, що через відсутність на заняттях через хворобу, не залежно від її етимології, під час навчально-виховного процесу учні недоотримають повного об’єму необхідних знань для подальшого навчання у закладах загальної середньої освіти. Що автоматично призводить до проблем з навчанням у подальшому. Ще однією проблемою, яка негативно впливає на рухову активність дітей, є байдуже ставлення вихователів до занять фізичною культурою з наданням преференцій інтелектуальному вихованню. Для вирішення окреслених проблем авторський колектив розробив комплекс заходів щодо оптимізації процесу фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів під час перебування у дитячому садку. Комплекс представлений ігровими практиками з використанням спортивних і рухливих ігор, у які можна грати під час навчального процесу і будучи вдома на свіжому повітрі.

У статті визначено ефективність експериментальної програми на основі засобів силових видів спорту для учнів старших класів, що реалізується на позаурочних заняттях та розроблена з метою покращення показників їх фізичної підготовленості, фізичного здоров’я та фізичного розвитку. Доведено ефективність застосування запропонованої програми в процесі фізичного виховання із переважним застосуванням засобів силових видів спорту на основі статистично достовірних приростів величин показників учнів експериментальної групи за наступними проявами фізичних якостей: максимальної сили, вибухової сили, гнучкості, швидкісних здібностей, координаційних здібностей, швидкісно-силової та силової витривалості.

Початковою ланкою системи фізичного виховання підростаючих поколінь є фізичне виховання дітей у закладах дошкільної освіти. Основи особистої фізичної культури, фундамент здоров’я, фізичного розвитку та мотивація здорового способу життя закладаються у кожної людини в дошкільний період, є важливою передумовою для забезпечення фізичної дієздатності, гармонійного розвитку і вдосконалення рухових навичок. Визначено, що основні рухи людини починають формуватися в дошкільному віці і вдосконалюються протягом життя шляхом нагромадження індивідуального досвіду. Проблема рухової діяльності дітей дошкільного віку нерозривно пов’язана з особливостями їхнього вікового розвитку і функціональними можливостями дитячого організму. Відомо, що організм дитини безперервно розвивається, причому рівень і темпи цього розвитку в різні періоди неоднакові. Періоди посиленого росту змінюються його уповільненням. Для кожного періоду онтогенезу характерні свої специфічні анатомо-фізіологічні особливості. Відмінності між віковими групами визначаються не тільки кількісними, але і якісними особливостями морфологічних структур і функціональних ознак окремих органів систем і всього організму загалом. У процесі вікового розвитку організм людини зазнає найрізноманітніших змін: хімічних, морфологічних, фізичних і функціональних. Вікові зміни визначаються ходом інтенсивних процесів обміну речовин і енергії, а також підвищенням тонусу скелетної мускулатури. Обґрунтовано, що фізичний розвиток дитини як комплекс морфофункціональних ознак, які характеризують віковий рівень біологічного розвитку, має велике тактичне значення в процесі фізичного виховання, тому що дозволяє вирішувати питання спортивної орієнтації і вибору, регламентувати певне нормування фізичних навантажень. Встановлено, що дошкільний вік є ключовим у становленні і розвитку рухової функції. Важливе значення для успішного формування рухових навичок у дітей дошкільного віку має врахування вікових особливостей та функціональної готовності дітей до рухової діяльності.

Необхідність модернізації змісту дошкільної освіти зумовлюється реформуванням галузі згідно з концептуальними положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовим компонентом дошкільної освіти, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту» 1 .Незаперечним сьогодні є той факт, що дошкільне дитинство є фундаментально важливим у становленні майбутньої особистості. У цьому контексті особливого значення набуває теорія ампліфікації (оптимального використання дорослими можливостей кожного вікового етапу для повноцінного особистісного розвитку дошкільника) 2 .Саме ця теорія покладена в основу побудови освітнього процесу в закладах дошкільної освіти.Загальновідомим і незаперечним є твердження Е. Вільчковського, О. Курка про те, що дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування моторики в генетичному плані 3 . Психолого-педагогічні дослідження (О. Богініч, Н. Денисенко, Е. Вільчковського та ін.) підтверджують, що у дітей дошкільного віку у наявності великий потенціал можливостей, і завданням педагогів є використання цих 1 Національна доктрина розвитку освіти в Україні. Верховна рада України.