No abstract

У статті проаналізовано комплекси архівних документів, де висвітлено роль останнього волинського губернатора П. Скаржинського у вирішенні соціально-економічних проблем регіону у 1915 – на початку 1917 рр. Встановлено, що органи влади, й особисто губернатор, докладали значних зусиль, щоб вирішити нагальні проблеми забезпечення продуктами та паливом повітові міста регіону. Окрема увага приділена аналізу документів щодо співпраці у цьому напрямі між губернатором та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що після звільнення у 1916 р. Західної Волині від австро-угорських і німецьких військ соціально-економічна й епідеміологічна ситуація у регіоні була вкрай напруженою. Це було зумовлено не лише руйнуваннями внаслідок воєнних дій, а й скупченням величезної кількості військ, неможливістю підвезти необхідні товари до звільнених населених пунктів через завантаженість залізниці військовими перевезеннями. На основі неупередженого дослідження документів доведено, що незважаючи на зусилля губернатора, на соціально-економічне становище регіону великий вплив мала діяльність військових інтендантів, які, насамперед, турбувалися про забезпечення армії, а проведення реквізицій не завжди давало бажаний результат.

Питання, пов'язані з організацією та проведенням евакуації органів влади та документаційним процесом під час Першої світової війни, практично не досліджували. У сучасній українській та зарубіжній науці відсутні наукові праці, в яких би комплексно аналізувалися питання щодо нормативного та фінансового регулювання евакуаційних процесів у Західних губерніях, особливостей реалізації наказів військового командування. З'ясовано, що органи імперської влади не виключали можливості ведення воєнних дій з Австро-Угорщиною та Німеччиною. У зв'язку з цим, ще напередодні війни розробляли низку заходів, спрямованих на організацію евакуації державних установ, середніх навчальних закладів із прикордонних повітів, розробляли маршрути і визначали порядок вивезення майна. У процесі підготовки статті враховано, що органи державної влади та командування Південно-Західного фронту під час Першої світової війни були змушені координувати всі напрями своєї діяльності, але весь тягар матеріального та документаційного забезпечення евакуації впав на цивільну владу. Враховуючи прорахунки військового командування та відсутність взаєморозуміння досить часто евакуація відбувалася хаотично, а цивільні отримували розпорядження про її проведення з запізненням. На основі дослідження архівних джерел доведено, що відсутність координації під час війни на Волині, зміни нормативно-правового процесу проведення евакуації ускладнювали цей процес, а іноді й унеможливлювали. Враховано ту обставину, що під час ведення воєнних дій евакуйовувалися не лише державні установи, а також примусово виселялося цивільне населення з прифронтових повітів, а незібраний врожай знищували відповідно до наказів військового командування російської армії.

Досліджено роль Почаївського відділу Союзу російського народу в ускладненні міжнаціональних відносин на Волині під час Першої світової війни. Охарактеризовано комплекс заходів, які здійснювали чорносотенці в контексті урядової політики для дискредитації євреїв і німецьких аграрних колоністів. На основі опрацювання матеріалів періодики «союзників» обґрунтовано, що вони створили негативний образ ворогів імперії та православної церкви. Окрему увагу приділено висвітленню й аналізу безпідставних звинувачень євреїв і аграрних колоністів у «зраді» імперії, а також, виключно з пропагандистською метою, ворожих армій у злочинах проти цивільного населення та військовополонених. Це робилося з чітко визначеною метою – будь-якими способами дискредитувати опонентів. Ключові слова: воєнні дії, Волинь, єврей, Перша світова війна, преса, протестант, чорносотенець, міжнаціональні відносини.

Summary. The purpose of the study is to reveal the peculiarities of the formation of professional training of students and the improvement of pedagogical skills of teachers of primary schools in Volyn in the early twentieth century on the basis of the analysis of the works of Ukrainian scientists and archival documents. The research methodology is based on a combination of the principles of scientificity, objectivity, historicism and multifactoriality in the study of the proposed topic. The scientific novelty is that the peculiarities of the development of vocational education in Volyn in the early twentieth century are studied on the basis of archival documents. The authorities intensified the process of opening educational institutions where students had the opportunity to receive vocational education. The role of zemstvos in the organization and conduct of pedagogical courses for primary school teachers in the province has been clarified. The result of the study led to the conclusion that there was an urgent need to form a network of professional educational institutions in Volyn in the early twentieth century. Local governments played an important role in that process covering the costs associated with the opening of vocational schools. After their formation, zemstvos also took an active part in this work. One of their priorities was to expand the network of primary schools in the region and to conduct pedagogical courses for primary school teachers. An important feature was the growing number of subjects studying psychology and natural sciences. But not all plans were realized due to the refusal of zemstvos to finance the opening of individual craft schools. Many decisions remained unfulfilled due to the outbreak of the First World War.