У статті розглянуто проблему професійної самореалізації вчителів трудового навчання та технологій. Визначено самореалізацію як важливу соціальну потребу людини, прагнення до якомога повнішого виявлення й вияву особистістю своїх здібностей, нахилів, можливостей, що супроводжується її удосконаленням. За результатами аналізу наукових праць було уточнено сутність поняття «професійна самореалізація учителя трудового навчання та технологій» як творчий процес розвитку особистості, що передбачає набуття професійного й духовного досвіду під час професійного становлення та вдосконалення, розкриття особистісного творчого потенціалу, здібностей у педагогічній та художньо-технологічній (художній) діяльності. Наголошено, що професійна самореалізація вчителя трудового навчання та технологій є системним процесом, який поєднує урочну й позаурочну діяльність вчителя та передбачає його активну самоосвітню й самовиховну діяльність, котра забезпечує самовдосконалення фахівця. Авторами визначено й схарактеризовано основні напрями професійної самореалізації вчителя трудового навчання та технологій. Зосереджено увагу на тому, що основні напрями самореалізації вчителів трудового навчання та технологій здійснюються в таких видах діяльності вчителя: методичній, науковій, художньо-технічній та художній.

У статті висвітлено проблему підготовки вчителів, зокрема вчителів трудового навчання, до позаурочної діяльності учнів. Наголошено на важливості теоретичної підготовки, що спрямована на формування й удосконалення системи знань майбутніх учителів трудового навчання та переведення їх в систему переконань. Зосереджено увагу на формах теоретичної підготовки студентів до позаурочної діяльності у закладах вищої освіти (бінарні, проблемні, інтерактивні лекції, лекція-прес-конференція, лекція-брифінг, лекція-візуалізація та ін.). Схарактеризовано особливості проведення лекційних занять в контексті підготовки студентів до позаурочної діяльності учнів. Ключові слова: майбутній учитель трудового навчання, позаурочна діяльність, заклади вищої освіти, теоретична підготовка, форми підготовки, лекція, система знань.

У статті акцентовано увагу на проблемі обґрунтування методологічних підходів щодо підготовки майбутніх учителів до формування громадянської відповідальності учнів. Наголошено на значенні методологічного підходу з позиції взаємозв’язку змісту освіти й способів його реалізації, що забезпечує концептуальну єдність теоретико-методологічних засад у процесі їх реалізації в освітньому процесі. Виділено основні характеристики методологічного підходу: комплексний характер і сукупність ідей. Схарактеризовано такі основні методологічні підходи: системний, синергетичний, культурологічний, аксіологічний, діяльнісний, інформаційний.

У статті акцентовано увагу на проблемі визначення структури позаурочної художньо-технічної діяльності як цілісної системи. Наголошено на важливості обґрунтування структурних компонентів позаурочної художньо-технічної діяльності з метою успішної реалізації її завдань.Встановлено, що структурні компоненти позаурочної художньо-технічної діяльності учнів якскладові частини її структури взаємодіють між собою та, змінюючись, якісно впливають напідвищення ефективності функціювання всієї системи позаурочної діяльності. Виокремлено та  схарактеризовано основні структурні компоненти позаурочної художньо-технічної діяльності:цільовий, організаційний, суб’єктний, змістовий, процесуальний. Зазначено, що цілі позаурочноїхудожньо-технічної діяльності учнів є кінцевим результатом спільної діяльності педагога й учня,що відображений у точних, однозначних категоріях і поняттях. Сформульовано мету позаурочноїхудожньо-технічної діяльності, яка відображає прагнення до конкретного кінцевого результату йдає змогу вибудувати певну послідовність дій, проаналізувати діяльність. Розкрито організаційнийкомпонент позаурочної художньо-технічної діяльності, який охоплює заклади освіти, на базі якихможе бути організована художньо-технічна діяльність учнів. Встановлено, що основнимисуб’єктами позаурочної діяльності є: вихованці, учні, слухачі; педагогічні працівники; батьки абоособи, які їх замінюють; представники установ та підприємств, фахівці, які залучені до освітньогопроцесу. Зосереджено увагу на змістовому компоненті. Наголошено, що зміст позаурочноїхудожньо-технічної діяльності відображається в таких документах: освітня програма, навчальнийплан та програми гуртків, факультативів, секцій, творчих об’єднань. Виокремлено перелік вимог дозмісту позаурочної діяльності. Схарактеризовано процесуальний компонент, який регламентуєорганізацію безпосередньо позаурочної художньо-технічної діяльності учнів, її форми, методи,засоби (дидактичні та технічні) й матеріально-технічне забезпечення. Зазначено, що ефективністьреалізації процесуального компонента залежить від активної взаємодії педагогічних працівників таучнів, їхньої співпраці.