Стаття присвячена вивченню теоретичних та практичних аспектів управління людським капіталом під час війни. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю перегляду підходів до управління людським капіталом у зв’язку зі зміною його характеристик, умов формування, розвитку та збереження, що спричинено вторгненням російських військ на територію України. Мета статті – визначити пріоритетні напрями дій держави та бізнесу, спрямовані на підвищення ефективності управління людським капіталом в умовах війни. Для досягнення поставленої мети визначено поняття «управління людським капіталом» та його основні напрями, проаналізовано втрати людського капіталу під час війни, окреслено несприятливі умови для його формування, розвитку та збереження та на основі цього виокремлено нові підходи до управління капіталом та пріоритетні заходи держави та бізнесу, спрямовані на підвищення його ефективності. В процесі дослідження використані методи аналізу, синтезу, порівняння, індукції та дедукції. За результатами дослідження встановлено, що управління людським капіталом – це цілеспрямований управлінський вплив на суб'єкт управління (працівника), з метою розвитку об'єкта управління: професійних навичок, знань, компетенцій, мотивації, фізичних здібностей, соціально-психологічних відносин та інших елементів людського капіталу. В зв’язку з російським вторгненням перед роботодавцями постали нові виклики щодо управління людським капіталом, пов’язані як зі значними його втратами, так і з несприятливими умовами для його формування, розвитку та збереження. Для підвищення ефективності управління людським капіталом визначено пріоритетні напрями дій держави та бізнесу, зокрема: лібералізація податкового та трудового законодавства, підтримка українських компаній і людей, які повертаються з-за кордону та внутрішньо-переміщених осіб, реформування освіти, сприяння розвитку цифрової культури, повернення та утримання талантів, забезпечення добробуту працівників компаній, забезпечення гнучкості бізнес-процесів та трансформація бізнес-діяльності. Практичне значення дослідження полягає в можливості використовувати отримані результати українськими компаніями, які працюють в умовах війни.

У статті розкрито практичні аспекти розвитку готельно-ресторанного бізнесу в Україні в сучасних умовах функціонування. Встановлено, що готельно-ресторанний бізнес як у період минулих років, так і зараз, перебуває у неочікуваних та несприятливих умовах. Визначено, що нестабільність економічної та політичної ситуації в Україні, пандемічні обмеження, військова агресія ворога негативно позначаються на динаміці розвитку та функціонування суб’єктів готельно-ресторанної індустрії. З метою забезпечення розвитку та ефективного функціонування суб’єктів готельно-ресторанної справи в умовах сьогодення в державі запроваджуються програми та проєкти підтримки цієї сфери економічної діяльності за сприянням міжнародних організацій.