Мета статті полягає в обґрунтуванні ролі культури у подоланні протиріч між людиною й інформаційними технологіями в освітній діяльності вищої школи в контексті їх конвергенції. Методологія дослідження включає філософські положення про єдність і боротьбу протилежностей як джерело розвитку; історичний, інформаційний, кібернетичний, культурологічний, системний підходи в аналізі взаємин між людиною й інформаційними технологіями, аналіз тенденцій інфосфери, вивчення літературних джерел. Наукова новизна полягає у розкритті суперечливості експансії інформаційних технологій у навчальному процесі вищої школи. Показано, як загальні положення про потенційні загрози технічного прогресу розкриваються в сучасній освітній практиці. Новизну містить положення про необхідність досягнення балансу між технологічною й гуманітарною складовими освітньої діяльності на противагу подальшої її технологізації. Концептуальною основою досягнення такого балансу пропонується вважати культуру, яку розуміють в дусі А. Швейцера як прояв любові до життя, благоговіння перед життям. Це залишає простір для людської ініціативи, відповідає меті вищої освіти. Висновки. Роль культури у використанні інформаційної техніки й технологій у вищій школі полягає у прагненні досягнення балансу між людиною і технологіями, збереженню людини, її волі в інформаційно-технологічному середовищі. Ключові слова: культура, людина, освітня діяльність, вища школа, інформаційна техніка і технології, протиріччя, благоговіння перед життям, баланс. Чурсин Николай Николаевич, доктор педагогических наук, доцент, профессор кафедры философии, культурологии и информационной деятельности Восточноукраинского национального университета им. В. Даля; Силютина Ирина Николаевна, кандидат педагогических наук, доцент, доцент кафедры философии, культурологии и информационной деятельности Восточноукраинского национального университета им. В. Даля О роли культуры в использовании информационной техники и технологий в высшей школе Цель статьи состоит в обосновании роли культуры в преодолении противоречий между человеком и информационными технологиями в образовательной деятельности высшей школы в контексте их конвергенции. Методология исследования включает философские положения о единстве и борьбе противоположностей как источнике развития; исторический, информационный, кибернетический, культурологический, системный подходы в анализе взаимоотношений между человеком и информационными технологиями, анализ тенденций инфосферы, изучение литературных источников. Научная новизна состоит в раскрытии противоречивости экспансии информационных технологий в учебном процессе высшей школы. Показано, как общие положения о потенциальных угрозах технического прогресса раскрываются в современной образовательной практике. Новизну содержит положение о необходимости достижения баланса между технологической и гуманитарной составляющими образовательной деятельности в противовес дальнейшей ее технологизации. Концептуальной основой достижения такого баланса предлагается считать культуру, понимаемую в духе А. Швейцера как про...

Розглядаються шляхи інтенсифікації процесів пізнання в умовах зростання обсягів інформації, що надходять в навчальний процес вищої школи. Звертається увага в зв'язку з цим на можливості «серйозних ігор» і аутріч-технологій, для яких навчання і пізнання виступають метою, а також контекстом, використовуючи термінологію Г.Бейтсона. У контексті навчання як «серйозні ігри», так і аутріч-технології розглядаються засобом залучення уваги суб'єкта навчання, що надзвичайно важливо, оскільки в умовах надлишку інформації найважливішим ресурсом для того, хто передає інформацію, є саме увага реципієнта. Залучення уваги споживачів інформації стає актуальною метою освітньої діяльності. У зв'язку з цим, на мікрорівні сприйняття, «людина-інформація», підкреслюються можливості комп'ютерних «серйозних ігор». Ігри такого виду, як правило, орієнтовані на професійні знання та навички – від осягнення логіки деякої діяльності до придбання автоматизму виконання окремих операцій. Вони можуть застосовуватися як для розвитку загальної здатності людини до уваги, так і для зосередження уваги на тому чи іншому об'єкті в педагогічному контексті. Вони можуть працювати і на макрорівні пізнання: рівні взаємодії того, хто пізнає, з певним колом джерел. На макрорівні пізнання працюють і так звані аутріч-технології. У широкому сенсі аутріч – це вибудовування відносин з аудиторією поза формальних каналів спілкування, пропаганда, розширення охоплення лояльної аудиторії. Фактично аутріч-технології служать для залучення уваги потенційних споживачів інформації до існуючих інформаційних ресурсів, здійснюючи «м'який» вплив на процес пізнання. І «серйозні ігри», і аутріч-технології знаходять своє місце в «ієрархіях контекстів» процесу пізнання, формуючи в останніх відносини, аналогічні відносинам між швидкістю і пройденою відстанню, сприяючи інтенсифікації пізнавальної діяльності. І ті, і інші стають, таким чином, об'єктами педагогічних досліджень.