Актуальність. Провідну роль у своєчасному діагностичному процесі потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота відіграють лікарі-стоматологи. Проте не варто недооцінювати і роль лікарів загальної медичної практики, оскільки відсутність мотивації нерідко перешкоджає пацієнтам регулярно відвідувати стоматолога. Основними ініціюючими факторами ризику потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота є куріння та вживання алкоголю, спадкова схильність, надмірна інсоляція, слабкий імунітет, вірус папіломи людини, травмування слизової оболонки зубними протезами, хронічні захворювання слизової оболонки порожнини рота. Тому питання вдосконалення клінічного алгоритму обстеження пацієнтів із потенційно злоякісними захворюваннями слизової оболонки порожнини рота доцільно розглядати через призму міждисциплінарної інтеграції із сімейними лікарями та фахівцями суміжних спеціальностей. Метою дослідження є інтеграція основних клінічних ознак потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота в діагностичний процес. Матеріали та методи. У процесі виконання роботи використані основні клінічні стоматологічні методи обстеження пацієнтів, із акцентом на суб’єктивних складових (формування та визначення потенційних факторів ризику) та об’єктивних критеріях, виходячи із характеристик потенційно злоякісних захворювань слизової оболонки порожнини рота та без підозри на останні. Результати. Із клінічної точки зору зміни слизової оболонки порожнини рота, які не підозрілі на предмет пухлинної трансформації, характеризуються переважно множинністю та поліморфізмом елементів ураження (пухирці, ерозії, кірочки, виразки, афти), їхнім розташуванням на запаленому тлі, інтенсивними болісними відчуттями і незначною тривалістю вираженого клінічного перебігу. Зміни слизової оболонки порожнини рота, які є підозрілими щодо пухлинної трансформації, характеризуються переважно наявністю поодинокого елемента ураження (виразка, поодинокий проліферат, ділянка гіперкератозу чи інфільтрації). Елемент ураження розташований на незапаленому, ареактивному тлі, не супроводжується інтенсивними болісними відчуттями, може спонтанно кровоточити та деформувати оточуючі тканини, ініціюючи естетичний недолік. Простежується тривалий клінічний перебіг, і можлива наявність місцевих травмуючих чинників, хронічного впливу (металеві включення, кламери та базиси ортопедичних конструкцій). Висновки. На етапі клінічної об’єктивізації стану пацієнтів із захворюваннями слизової оболонки порожнини рота основним завданням лікаря є визначення наявності факторів ризику та верифікація і розпізнавання змін, що підозрілі на злоякісність чи не є потенційно злоякісними, шляхом огляду і залучення діагностичних тестів.