Гостре отруєння етиленгліколем у клінічній практиці Резюме. Отруєння є постійною проблемою клінічної медицини. Їх частота зростає пропорційно урбанізації населення і збільшенню споживання хімічних засобів у домашньому господарстві. У загальній кількості гострих і хронічних отруєнь переважають побутові отруєння, що становлять 90 %. Левову частку серед них посідають отруєння алкоголем і його сурогатами. Особливе місце серед гострих отруєнь сурогатами алкоголю посідають отруєння етиленгліколем. Згідно зі статистичними даними, отруєння етиленгліколем посідають друге місце серед інтоксикацій технічними рідинами. Доступність і недостатня інформованість населення про отруйні властивості етиленгліколю є умовою для виникнення отруєнь. Клініка інтоксикації етиленгліколем характеризується розвитком трьох послідовних стадій: перша-пригнічення центральної нервової системи (наркотична фаза); другатоксичне ураження серця, легень; третя-токсичне ураження печінки і нирок. Застосування усього арсеналу засобів патогенної і симптоматичної терапії, методів реанімації в комплексі з антидотами здатне забезпечити найбільш повний терапевтичний ефект. У статті наведений опис клінічного випадку гострого отруєння етиленгліколем, наведені результати діагностичних заходів, динаміка клінічних проявів та лабораторних показників, описано лікування пацієнта, показана роль гемодіалізної терапії при отруєнні етиленгліколем.