“…Визначено, що генотипи міскантусу здатні знижувати викиди і виділяти на 40-99% менше закису азоту (N 2 O) відносно однорічних звичайних культур (Di Vita, Pilato, Pecorino, Brun, & D'Amico, 2017). Посіви Miscanthus × giganteus досягають повної потенційної врожайності, незалежно від ґрунту, починаючи з третього року вегетації (Alexopoulou et al, 2015;Matyka & Kus, 2016). Відомо також, що будь-яка поживна реакція ґрунту значно залежить від його фізико-хімічних властивостей, кліматичних умов (Souri, 2016;Souri, Sooraki, & Moghadamyar, 2017;Hatamian, Rezaie Nejad, Kafi, Souri, & Shahbazi, 2019) і місця посадки ризом міскантусу (Anderson et al, 2011).…”