Сучасний етап реформування національної пенсійної системи передбачає використання багаторівневої пенсійної моделі, яка вимагає особливого механізму управління. Він повинен враховувати особливості функціонування кожного рівня вітчизняної пенсійної моделі, координувати діяльність фінансових інститутів, що їх обслуговують, забезпечувати поєднання інтересів держави, роботодавців, громадськості, населення в пенсійній сфері. У зв’язку з цим виникає науковий інтерес до пенсійного менеджменту і існує потреба формувати його ефективну систему ц пенсійній сфері. Метою статті є оцінка стану вітчизняної пенсійної системи, аналіз її соціальних чинників, порівняння із відповідними європейськими показниками, визначення ролі управлінських процесів на сучасному етапі проведення пенсійної реформи і обґрунтування основних пріоритетів розвитку системи пенсійного менеджменту. При проведенні досліджень використовувалися різноманітні економічні методи, спеціальна економічна література, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються питань соціального захисту населення та пенсійного страхування. Аналіз соціальних чинників у пенсійній сфері показує, що доходи українських пенсіонерів набагато нижчі за відповідні показники у більшості європейських країн. Визначено, що високий рівень пенсій у європейських країнах у порівнянні з нашою країною зумовлюється ефективністю функціонування у них багаторівневих пенсійних систем. Використання перерозподільчих і накопичувальних пенсійних програм дає можливість громадянам цих країн при досягненні ними пенсійного віку одержувати кілька видів пенсій. В сукупності вони дозволяють сформувати пенсійні доходи, які зможуть підтримувати їхній життєвий добробут при виході на пенсію. Запропоновано систему пенсійного менеджменту, яка передбачає врахування цілого комплексу складових елементів, використання яких сприятиме створенню оптимального механізму управління системою пенсійного страхування. Особливу увагу звернуто на формування і функціонування спеціалізованих фінансових інститутів в системі пенсійного страхування, які мають стати стержнем ефективного функціонування пенсійного менеджменту. Вони повинні бути правовими інститутами, що матимуть свою законодавчу і нормативну базу, яка буде основою до визначення правового статусу суб’єктів пенсійної системи, їхньої ролі в управлінні нею.