Rational Management of Iron-Deficiency Anaemia in Inflammatory Bowel Disease

Abstract

Anaemia is the most frequent, though often neglected, comorbidity of inflammatory bowel disease (IBD). Here we want to briefly present (1) the burden of anaemia in IBD, (2) its pathophysiology, which mostly arises from bleeding-associated iron deficiency, followed by (3) diagnostic evaluation of anaemia, (4) a balanced overview of the different modes of iron replacement therapy, (5) evidence for their therapeutic efficacy and subsequently, (6) an updated recommendation for the practical management of anaemia in IBD. Following the introduction of various intravenous iron preparations over the last decade, questions persist about when to use these preparations as opposed to traditional and other novel oral iron therapeutic agents. At present, oral iron therapy is generally preferred for patients with quiescent IBD and mild iron-deficiency anaemia. However, in patients with flaring IBD that hampers intestinal iron absorption and in those with inadequate responses to or side effects with oral preparations, intravenous iron supplementation is the therapy of choice, although information on the efficacy of intravenous iron in patients with active IBD and anaemia is scare. Importantly, anaemia in IBD is often multifactorial and a careful diagnostic workup is mandatory for optimized treatment. Nevertheless, limited information is available on optimal therapeutic start and end points for treatment of anaemia. Of note, neither oral nor intravenous therapies seem to exacerbate the clinical course of IBD. However, additional prospective studies are still warranted to determine the optimal therapy in complex conditions such as IBD.

Portuguese Consensus on Diagnosis, Treatment, and Management of Anemia in Pediatric Inflammatory Bowel Disease

“…The latest ECCO guidelines on the management of IDA in IBD recommend IV iron as first-line treatment, due to its safety, efficacy, good tolerability, and fast response [22,27,39]. Although oral iron may be an option for mild anemia, it is less effective than IV iron, due to IBD-associated malabsorption [23-25, 28, 29], and requires prolonged administration (minimum 3 months), being often associated with gastrointestinal intolerance [31][32][33].…”

“…Over the last decade, new IV iron formulations have emerged with a more favorable efficacy and safety profile, including iron sucrose and ferric carboxymaltose [30][31][32]. A recent review suggested that oral iron should be preferred for patients with quiescent IBD disease and mild IDA, while IV iron supplementation should be the best option for patients with active IBD and for those with inadequate response to or DOI: 10.1159/000505071 side effects with oral formulations [33]. In pediatric patients, evidence is still lacking, with no diagnostic or therapeutic guidelines specifically focusing on this age group.…”

Anemic syndrome in children: through the prism of pediatric and hematological problems

“…У літературі обговорюється питання необхідності раннього початку терапії при залі зодефіцитних станах (уже на етапі латентного дефіциту заліза) у дітей із важкою патологією кишечника [1,10]. Проте чинна практика лікування запальних захворювань кишечника у дітей характеризується тим, що лікарі в багатьох випадках приділяють недостатньо уваги проблемі анемії, вважаючи, що терапія ентеральними препаратами заліза може погір шити перебіг основного захворювання, не враховуючи негативний вплив анемії на якість життя дитини та її подальший розвиток [7,9].…”

“…Як свідчать результати клінічних спостережень, одним із найчастіших ускладнень ентероколіту у дітей є анемія. За даними різних авторів, вона спо стерігається у 6-74% дітей із запальними за хворюваннями кишечника (здебільшого цей показник становить 35-60%) [7,11]. Найвищою є частота анемії серед пацієнтів раннього віку [1,4].…”

“…Більш точною назвою цього синдро му можна вважати «анемію запалення», оскільки запалення, як хронічне, так і гостре, є центральною ланкою його патогенезу. Тому цей механізм розвитку анемії може відігравати суттє ву роль не тільки при затяжному і хронічному перебігу, але й при гострому ентероколіті [7,9].…”