The Relationship between Internality and Self-development of Psychology Students: the Effect of Optimistic Attributional Style

Метою є теоретико-емпіричне дослідження домінуючих стратегій самопрезентацій студентської молоді в контексті соціальної бажаності й актуальних тенденцій поведінки. Методи. Вибіркову сукупність склали студенти трьох рівнів закладів вищої освіти України, які представили соціономічний і технономічний профілі, загальною кількістю n = 142 особи. Вік респондентів знаходився в межах від 18 до 28 років (M = 23.36; Me = 23.50; SD = ± 6.12). Використано теоретичні й емпіричні методи дослідження. Теоретичні методи склали аналізування, синтезування й узагальнення. Емпіричні методи – комплекс валідних і надійних методик, який забезпечив з’ясування параметрів самопрезентації, соціальної бажаності й тенденцій поведінки. Для з’ясування статистично достовірних зв’язків і відмінностей застосовано стандартні методи математичної статистики. Результати і дискусія. Зафіксовано одинадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків стратегій самопрезентації з досліджуваними параметрами, з яких усі прямі на рівні р≤.050; р≤.010 і р≤.001. Констатовано, що асертивна стратегія самопрезентації – “Бажання сподобатися” (АБС) (n = 102; 71.83%; М = 4.03; SD = ±.67) є домінуючою у студентської молоді. Констатовано дуальну природу стратегій самопрезентації студентської молоді і визначено, що домінуючим є мотив схвалення, який реалізується у конструктивній і деструктивній формах. З’ясовано й пояснено, що висока соціальна бажаність із тенденцією поведінки до залежності негативно позначається на розумовій і фізичній активності осіб юнацького віку. Зроблено застереження, що таке поєднання може трансформуватися у психологічну залежність респондентів від перманентного самосхвалення, постійного оновлення профілів у соціальних мережах, прагнення відповідати очікуванням соціуму. Висновки. Акцентовано увагу на небезпеці, яку можуть мати високі рівні сформованості соціальної бажаності за шкалами “самообман” і “управління враженнями” на формування юної особистості, якщо не здійснювати профілактичних заходів, спрямованих на формування асертивних стратегій самопрезентації. Дослідження має прикладний характер, його результати доцільно впровадити в освітній процес, застосувати у психологічній теорії і практиці. Отримані наукові факти містять новизну і представляють цінність для всіх, хто працює зі студентською молоддю.

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

Section: Antonina Hrys* Oksana Pavliukunclassified

Стратегії Самопрезентацій Студентської Молоді У Виборі Тенденцій Поведінки

Грись,

Павлюк,

Гой

et al. 2024

“…We discovered an incredibly large number of studies in the scientific literature that illuminate and operationalize an individual's development and self-development at ontogenetic stages (Kuzikova, 2023;, in professional formation (Shevchenko, 2022), relating to selfregulation, self-creation, and self-actualization of an individual (Baumeister et al 2003). Permanent dispositional self-development as a readiness and inclination to develop is a powerful preventive measure against burnout among socioeconomic profile specialists and burnout among respondents from other fields of activity (Jezzini-Martinez et al, 2023).…”

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

Диспозиційний Саморозвиток Майбутніх Фахівців Соціономічного Профілю

Los,

Razumova,

Hoi

2023

Метою є емпіричне дослідження і теоретичне обґрунтування зв’язку параметрів диспозиційного саморозвитку майбутніх фахівців соціономічного профілю з чинниками професійного зростання. Обґрунтовано й узагальнено, що диспозиційний саморозвиток є готовністю і схильністю до самоосвіти, самотворення і самовдосконалення майбутніх фахівців соціономічного профілю, який здатен забезпечити перманентне професійне зростання і становлення фахівця. Учасниками емпіричного дослідження є здобувачі трьох рівнів освіти (бакалавр, магістр і доктор філософії), які навчаються у трьох закладах вищої освіти України і є майбутніми фахівцями соціономічного профілю. Вік досліджуваних – від 17 до 32 років (M=21.06; Me=21.00; SD=5.84), загальною кількістю n=132. Методи: методика “Диспозиційна характеристика саморозвитку особистості” (ДХСО) (Kuzikova, 2017); “Personal Orientation Inventory” (РОІ) E. Shostrom (1964); методика діагностики мотивації особистості до досягнення успіху й уникнення невдачі (МДУУН) (Elers, 2002); методи математичної статистики. Результати. Зафіксовано відсутність статистично достовірних відмінностей у порівнянні низького рівня з середніми та високими рівнями параметрів диспозиційного саморозвитку (р>.05). З’ясовано, що параметри диспозиційного саморозвитку: “потреба саморозвитку”, “умови саморозвитку”, “механізми саморозвитку” мають статистично достовірні кореляційні зв’язки з параметрами самоактуалізації і мотивації до досягнення успіху (р<.050; р<.010). Доказано, що “потреба саморозвитку” (ПС) є відображенням когнітивних інтенцій феномену і є найважливішим параметром диспозиційного саморозвитку респондентів (дев’ять достовірних зв’язків – найбільше), порівняно з іншими параметрами. Дискусія і висновки. Обґрунтовано і доказано, що диспозиційний саморозвиток є важливою складовою у самоактуалізації, самоосвіті і якісній професійній підготовці майбутніх фахівців. Отримані наукові факти доцільно впровадити у навчально-професійну діяльність.

“…The ascertaining research strategy identified a variety of changes that reflect indicators of the development of structural components of self-confidence: self-respect, self-Personal Determination of Self-Confidence in Youth аналізування соціальної ситуації розвитку юнацького віку та узгодження зі структурою довіри до себе. До вказаних детермінант обґрунтовано віднесено: почуття власної гідності; адекватну самооцінку; інтернальність суб'єктивного контролю; мотивацію досягнення успіху; віру у власну самоефективність (Rogers, 1995;Рибалка, 2011;Єрмакова, 2023;Шевченко, Кузьмич, 2022;Ketler-Mytnytska et al, 2022;Dahlan, 2019;Green et al, 2022).…”

Section: Methodsunclassified

“…Дослідженню особистісних детермінант довіри до себе в осіб юнацького віку передувало їх обґрунтування на основі теоретичного of self-confidence. The indicated determinants were reasonably assigned to: dignity; adequate self-esteem; internality of subjective control; motivation for success; belief in one's own selfefficacy (Rogers, 1995;Rybalka, 2011;Yermakova, 2023;Shevchenko, Kuzmych, 2022;Ketler-Mytnytska et al, 2022;Dahlan, 2019;Green et al, 2022).…”

Section: Nataliia Shevchenkounclassified

Особистісна Детермінація Довіри До Себе В Юнацькому Віці

Шевченко,

Кузьмич,

Гмиріна

2024

Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).