Локативний Орієнтир Як Маркер Концептуалізації Простору

Abstract

У статті схарактеризовано механізм концептуалізації локативності за участю різних мовних засобів. Розкрито, зокрема, роль просторового орієнтира, репрезентованого припредикатним поширювачем речень структурної моделі Sub + Praed + Adv loc із семантичним описом «носій процесуальної ознаки + процесуальна ознака + просторові межі реалізації процесуальної ознаки», у встановленні конкретного типу статичної, директивної або транзитивної локативності. Вирізнено такі форми ідентифікування локативного орієнтира, як симетрійність / асиметрійність, реальність / ірреальність (метонімійність), з'ясовано специфіку вербалізації їх. Ключові слова: механізм локалізації, просторовий (локативний) орієнтир, статичність / директивність / транзитивність, симетрійна / асиметрійна концептуалізація простору, реальна / ірреальна (метонімійна) концептуалізація простору.Постановка наукової проблеми. Відомо, що простір є важливим атрибутом матерії, загальною формою буття її, тобто «немає матерії, яка б не була наділена просторовими властивостями, як і не існує і простору самого по собі, поза матерією й незалежно від неї» (Кобозева, 153). Онтологічна категорія простору одержала різнобічну інтерпретацію на рівні окремих наук, а також тих, що з'явилися на їх покордонні. Філософське трактування локативності фокусує в загальних контурах усі її іманентні характеристики. Воно слугує засадничою базою для лінгвістичного інтерпретування категорії локативності. У мовознавстві під локативністю розуміють «семантичну категорію, до якої входять усі різновиди просторового значення» («Українська мова», 337). Вона «виражає відображені у свідомості людей різноманітні просторові відношення предметів і явищ, зокрема їхнє місцеперебування, напрямок руху, контактність та дистантність розташування і под.» (там само). Конкретним репрезентантом просторових відношень є те або те обмежене певними координатами місце. Місце -це простір, що являє собою верхній шар маси речовини, рідини й т. ін., на якій щось відбувається, хтось або щось розміщується, реальний або уявлюваний простір, на якому хтось перебуває або щось розташовується. Складний механізм локативності найоб'єктивніше віддзеркалює речення з такими денотативними ситуаціями: «хтось (щось) десь перебуває», напр.: Народ молився по костьолах (А. Чайковський); «хтось (щось) кудись прямує з фіксацією просторових координат -старту, фінішу, старту й фінішу водночас», напр.: Вилетіли з краю далекого журавлі (Д. Загул), Він поїхав на Далекий Схід (Ю. Яновський), Люди з першого залу вискакують на коридор (О. Гаврилюк); «хтось (щось) кудись прямує без фіксації просторових координат», напр.: Біжать через місток семінаристи (Т. Осьмачка).