Експресія гліального фібрилярного кислого білка в сенсомоторній корі великих півкуль при моделюванні транзиторної ішемії на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном та імунокорекції Мета роботи -вивчити рівні експресії гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP) у сенсомоторній корі головного мозку щурів в умовах порушень кровопостачання в басейні лівої сонної артерії на тлі попередньої сенсибілізації мозковим антигеном і при дії імуномодулятора імунофану.Матеріали та методи. Здійснили експеримент на 185 білих статевозрілих щурах-самцях масою 260-290 г. Застосовані гістологічні, імуногістохімічний, морфометричний і статистичний методи дослідження.Результати. Показано, що сенсибілізація мозковим антигеном викликає в сенсомоторній корі нейродегенеративні зміни та помірне поступове збільшення кількості GFAP + -гліоцитів, що поступово зростає. Дисциркуляторні зміни, що виникали при псевдооперативному втручанні та при перев'язуванні сонної артерії на тлі попередньої сенсибілізації, практично не призводять до змін кількості GFAP + -клітин. На фоні сенсибілізації мозковим антигеном ішемія мозку призводить до зростання кількості гліоцитів, що маркуються GFAP. В ураженій півкулі їхня кількість набуває максимуму наприкінці го-строго періоду ішемії, після чого спадає, але навіть через 3 місяці після транзиторного судинного ураження залишається майже вдвічі більшою, ніж в умовно інтактних щурів. Це може бути фактором, який суттєво впливає на функції регіонів мозку після перенесеної судинної катастрофи. Зростання кількості GFAP + -гліоцитів у контралатеральній півкулі дає змогу говорити про певну системність реакцій астроцитарної глії на ішемічну травму. Рання реакція зі збільшенням кількості маркованих астроцитів уже через одну добу після ішемічної атаки дає змогу припустити, що частина гліоцитів цього типу за нормальних умов не експресує GFAP. Застосування імунофану при транзиторному порушенні кровообігу на тлі попередньої сенсибілізації призводить до зменшення як проявів нейродегенерації, так і зростання кількості GFAP + -гліоцитів. Зазначені ефекти спостерігаються в корі мозку як на боці порушення кровообігу, так і з контралатеральної сторони, де превалюючим є імунне ураження. Останнє свідчить про модуляцію імунофаном імунної відповіді при ураженні головного мозку.Висновки. Сенсибілізація мозковим антигеном викликає в сенсомоторній корі нейродегенеративні зміни та збільшен-ня кількості GFAP + -астроцитів. Сенсибілізація мозковим антигеном призводить до потенціювання зростання кількості GFAP + -астроцитів у відповідь на транзиторне порушення кровообігу в корі мозку. Імунофан вірогідно зменшує виразність нейродегенеративних змін і підвищення кількості GFAP + -астроцитів у корі мозку, що викликані як ішемічною атакою, так і сенсибілізацією.Экспрессия глиального фибриллярного кислого белка в сенсомоторной коре больших полушарий при моделировании транзиторной ишемии на фоне предшествующей сенсибилизации мозговым антигеном и иммунокорекции Л. М. Яременко, А. Н. Грабовой, С. Е. Шепелев Цель работы -изучить уровни э...

No abstract

No abstract

Aim: To study antitumor activity of triptorelin — agonist of gonadotropin-releasing hormone and exemestane — inhibitor of aromatase in combination with cisplatin on the model of receptor-positive for estrogens and progesterone malignant transplantable ascites ova rian tumor (OT); to assess tumor response to treatment and VEGF expression in tumor cells under different combinations of cytostatic and hormonal drugs. Materials and Methods: 36 female Wistar rats, which underwent intraperitoneal transplantation of ascites OT (5×106 cells per animal), have been involved in the study. Rats were distributed into 4 groups (9 rats in each group): group 1 — animals, which received combination of cisplatin and triptorelin; group 2 — rats treated with combination of cisplatin and exemestane; group 3 — animals, which were administered with combination of cisplatin, triptorelin and exemestane; group 4 — rats, which received combination of triptorelin and exemestane. Histological study with assessment of treatment pathomorphosis in OT and immunohistochemical study have been carried out to analyze VEGF expression in OT cells. Survival of animals has been evaluated. Results: Combination of cytostatic agent with triptorelin or exemestane has demonstrated significantly higher rates of treatment pathomorphosis (10.1 ± 0.1% and 16.2 ± 0.3%, respectively) and antiangiogenic activity in OT (21.4 ± 1.4% and 15.0 ± 1.3%, respectively), as well as the highest survival of animals (100.0 and 85.7%, respectively) as compared with the same in rats treated in regimen of monotherapy with cisplatin, triptorelin, exemestane or by combination of hormonal drugs. Among animals treated by combination of cytostatic drug with triptorelin, two were cured (22.2%), and among rats, which received cisplatin and exemestane, one animal (11.1%) was cured. Conclusions: Triptorelin and exemestane increase antitumor activity of cisplatin in respect to the transplantable malignant ascites OT and significantly increase survival of animals, especially when triptorelin and cisplatin are used in combination.

The aim: The creation of a mathematical model of survival in patients with colon adenocarcinoma based on multivariable analysis of the state of cancer cell nuclear apparatus. Patients and Methods: The study was performed on 141 samples of biopsy materials or material obtained during surgical treatment of the patients with colon adenocarcinoma or benign colon neoplasms with the use of histological, morphometric, densitometric, immunohistochemical and mathematical methods. Results: It has been shown that each discrete pattern of the state of adenocarcinoma cell nuclei (quantity of DNA, the number and volume of nuclear organizer regions, expression rates of Ki-67, Bcl-2 and p53) is prognostically invalid in the case of its separate use. Combination of these characteristics significantly enhances prognostic validity of the survival model. Based on equation of Cox proportional hazards, survival model of good quality for the patients with moderately and poorly differentiated adenocarcinoma and increased average DNA content in tumor cell nuclei has been created. Conclusion: The proposed survival model for colon adenocarcinoma demonstrates the quality twice superior to the model based on the use of tumor grade only (G) which in fact is presently used as a sole common independent histological criterion of prognosis.