Objective. To analyze the effectiveness of various methods of laparoscopic antireflux operations in patients with gastroesophageal reflux disease. Materials and methods. The results of treatment of 177 patients with gastroesophageal reflux disease from 2015 to 2021 were analyzed. Patients were divided into three groups: 1st - 62 patients who underwent laparoscopic antireflux surgery of our own modification (Patent of Ukraine No 59772); 2nd - 91 patients who underwent laparoscopic Nissen fundoplication; 3rd - 24 patients who underwent laparoscopic Toupet fundoplication.  Results. 36 months after surgery in the 1st group the recurrence rate of gastroesophageal disease was 1.6%, recurrence of hernia of the esophageal orifice - 1.6%, in the 2nd group - 7.7 and 3.3%, respectively; in the 3rd group - 12.5 and 8.3%, respectively. Conclusions. The application of a new integrated approach to the surgical treatment of gastroesophageal reflux disease reduces the number of postoperative complications (gas -bloat syndrome - 3 times, dysphagia - 5 times), the recurrence rate of gastroesophageal reflux disease - 5 times and recurrence of esophageal hernia - 2 times, improves the quality of life of patients 36 months after surgery in 2.6 times and increases the timeliness of diagnosis and facilitates the choice of differentiated treatment tactics.

Здійснено ретроспективний аналіз результатів лікування 136 хворих на ускладнений рак товстої кишки, оперованих у клініці в 2008–2014 рр. Вік пацієнтів перебував у межах 36–94 років (середній – (68,8±12,1 року). У більшості хворих РТК діагностовано в клініці у зв’язку з виникненням того чи іншого ускладнення – 117 (86 %). Домінуючим ускладненням колоректального раку виявилась гостра обтураційна непрохідність – ізольовано у 105 (77,2 %) хворих, у поєднанні з перфорацією пухлини, перитонітом – у 24 (17,6 %) пацієнтів, кишковою кровотечею – в 1 (0,8 %) хворого. Перфорацію пухлини, перитоніт констатовано у 3 (2,2 %) хворих, гостру кишкову кровотечу – в 3 (2,2 %) пацієнтів. У 81,1 % спостережень перитоніт мав дифузний характер. Радикальні операції виконано у 68 (50 %) хворих, паліативні – у 18 (13,2 %), симптоматичні – в 50 (36,8 %) пацієнтів. Відповідно до класифікацією TNM, І стадію пухлини встановлено у 0,7 % оперованих, ІІ стадію – у 31 % хворих, ІІІ і IV стадії, відповідно, – у 31,4 та 37,0 % пацієнтів. Післяопераційні ускладнення розвинулись у 10 хворих (7,3 %) і мали в основному гнійно-септичний характер. Появу третинного перитоніту було визнано у 17 (12,5 %) прооперованих. Релапаротомії виконано 21 хворому (15,4 %), здебільшого з причини перитоніту, ретракції колостом. Середній ліжкодень склав 16,2±7,7. Померли 23 хворі – післяопераційна летальність – 16,9 %. Третинний перитоніт призвів до летального кінця в 15 пацієнтів (88,2 %). Основною причиною смерті визнано поліорганну недостатність як прояв тяжкого сепсису. Основними аспектами проблеми ускладненого раку товстої кишки (УРТК), які потребують комплексного вирішення, є зростання захворюваності, запізніла госпіталізація пацієнтів, потенційований ризик венозних тромбозів та емболій, третинний перитоніт, підвищення фахової онкологічної підготовки хірургів.

The aim —  to analyse the post‑operative results of treatment of patients with varicose disease after surgery with the endothermal method.Materials and methods. The research analysis covered 129 patients who underwent surgery for varicose disease of the great saphenous vein of C2–C6 class by CEAP for the period from 1.03.2016 to 12.09.2017. The average age of the patients was (43.4 ± 11.2) years. Among patients, women prevailed (76.1 %). CEAP class C2 was diagnosed in 39 (30.2 %) patients, C3 — in 47 (36.3 %) patients, C4 — in 21 (16.3 %) patients, C5 — in 9 (6.9 %) patients, C6 — in 13 (10 3 %) patients. The mean diameter of the great saphenous vein was determined by ultrasonographic examination in the vertical position of the patient. In the middle third part of the thigh, it was 0.9 ± 0.3 cm, in the area of the sapheno‑femoral anastomosis at the confluence of the vena epigastrica superficialis — 1.0 ± 0.2 cm.Results and discussion. The frequency of recanalization of the coagulated vein after 1 year was 4.6 %, recurrence of varicose disease — 8.3 %, skin irritation — 1.8 %, ecchymosis — 0.9 %, erythema — 0.9 %, hyperpigmentation — 1.8 %.Conclusions. The results obtained indicate a high efficiency of the endovasal laser coagulation method. Most of the complications are sporadic and do not significantly affect the overall satisfactory end result: the frequency of recanalization of the vein after one year was 4.6 %.

<p>Венозним тромбозам та емболіям властиві гострота перебігу, складність діагностики та лікування і висока летальність.<br />Фундаментальним питанням залишається оцінка ризику цих ускладнень для диференційованого підходу до їх<br />профілактики. Проведено аналіз 138 пацієнтів із поєднаною абдомінальною травмою, оперованих за період 2011–2014 рр.<br />Визначення ступенів ризику венозних тромбозів та емболій на етапі damage control surgery є шляхом для оптимізації<br />попередження їх виникнення. Порівняльний аналіз постраждалих виявив зниження чисельності хворих із низьким і<br />зростання кількості пацієнтів із високим ризиком.</p>

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького 1 Львівська комунальна міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги 2 Коагулопатія як фактор ризику венозних тромбозів та емболій у хворих із гострими неварикозними гастродуоденальними кровотечами Мета роботи: дослідити ризик ВТЕ у хворих із гострими шлунково-кишковими кровотечами неварикозного генезу. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 246 хворих із гострими шлунково-кишковими кровотечами неварикозного генезу. Усім хворим з метою діагностики джерела кровотечі виконували фіброгастродуоденоскопію (ФГДС) для пошуку джерела геморагії та оцінки ризику її рецидиву за класифікацією J. Forrest. Встановлено, що у 83,7 % хворих джерелом геморагії була пептична виразка дванадцятипалої кишки. Комбінований ін'єкційно-коагуляційний гемостаз застосовували у випадках триваючої геморагії та стигматах нестабільного гемостазу -Forrest 1А (2,5 %), Forrest 1В (12,8 %) та Forrest 2А (10,3 %), Forrest 2В (19,4 %), відповідно. Померли 10 хворих із ГШКК (загальна летальність -4,1 %), жоден -від триваючої кровотечі. Причиною летального результату в усіх випадках визнано серцево-легеневу недостатність. У 2 померлих під час автопсії виявлено проксимальний флеботромбоз, у 4 -тромбоз та емболію сегментарних гілок легеневої артерії. Стан системи гемостазу оцінювали за показниками стандартної коагулограми. Результати досліджень та їх обговорення. Проведене дослідження не виявило патологічних відхилень у коагуляційних тестах у 70,3 % хворих з ГШКК, гіперкоагуляцію -у 25,3 %, гіпокоагуляцію -у 4,4 % пацієнтів. Про підвищений потенціал крові до зсідання свідчили вкорочення часу зсідання крові, протромбінового часу, підвищений рівень розчинних комплексів фібрину мономерів (РКМФ). Усі хворі на ГШКК, в яких констатовано лабораторні ознаки гіперкоагуляції, мали високий ризик ВТЕ за загальновизнаною шкалою J. Caprini. Факторами, що зумовили максимальний ризик ВТЕ, були: ліжковий режим більше 72 год, вік 61-74 роки, венозні тромбози в анамнезі, катетеризація центральних вен. Таким чином, гіперкоагуляція у хворих з гострими неварикозними гастродуоденальними кровотечами при поєднанні з іншими факторами становить високий ризик виникнення венозних тромбозів та емболій.Ключові слова: гострі шлунково-кишкові кровотечі неварикозного ґенезу; система гемостазу; венозні тромбози і емболії.Постановка проблеми і аналіз останніх до-сліджень та публікацій. Венозні тромбози та ем-болії (ВТЕ) -одне з найтяжчих ускладнень з ха-рактерною гостротою та драматичністю перебігу, складністю діагностики, лікування та профілакти-ки і високою летальністю [9]. Утворення тромбу відбувається при появі тріади Вірхова: гіперкоагу-ляції, сповільнення венозного кровотоку та ушко-дження ендотелію [9]. Ці зміни можуть виникнути при різних за походженням уроджених та набутих захворюваннях, патологічних станах, у процесі їх лікування, зокрема після хірургічних втручань. Їх ретельне врахування покладено в основу визна-чення індивідуального ризику ВТЕ, відтак -дифе-ренційованої їх профілактики ...