No abstract

РЕЗЮМЕ. В последние годы в мире зарегистрировано свыше 40 млн случаев хронической обструктивной болезни легких (ХОБЛ), при этом от 4 до 10 % взрослого населения имеют выраженную клиническую картину и осложнения, связанные с вовлечением кардиоваскулярной системы в целом. В Украине около 7 % взрослого трудоспособного населения страдают от данного заболевания, что определяет медико-социальную значимость проблемы, поскольку приводит к развитию хронической легочно-сердечной недостаточности [2, 8] через развитие легочной гипертензии, диастолической дисфункции мышцы сердца.Несмотря на разработку новых классификаций, своей актуальности не потеряла классификация хроническо-го легочного сердца, предложенная Вотчалом Б., который выделил 3 формы: бронхолегочную (болезни, первич-но поражающие бронхи и паренхиму легких), торако-диафрагмальную (болезни, первично поражающие двигательный аппарат грудной клетки) и васкулярную (болезни, первично поражающие сосуды легких), что под-тверждается различием структурних изменений в сосудах и ткани легких.Одним из центральных механизмов развития ХСН считается хроническая гиперактивация симпатоадрена-ловой системы, ведущая роль отводится норадреналину. Кроме того, значение имеют эндотелиальная дисфунк-ция, снижение концентрации натрийуретического фактора в плазме крови, активация ренин-ангиотензиновой системы (в том числе легочной), усиление секреции альдостерона в ответ на хроническую гипоксию и ацидоз [5], стимуляция программируемой гибели клеток (апоптоза) [14], компенсаторный эритроцитоз с нарушением рео-логических свойств крови, развитием капилляростаза. Эти механизмы затрудняют работу респираторного и кар-диоваскулярного аппарата, формируя хроническое легочное сердце и недостаточность кровообращения. Заин-тересованность в быстрейшем разрешении данной проблемы высока.КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: хроническое обструктивное заболевание легких; легочная гипертензия; хроническое легочное сердце; хроническая сердечная недостаточность; отечный синдром.

РЕЗЮМЕ. Алергію раніше вважали станом, що супроводжує хронічний панкреатит, але не має загальних механізмів розвитку. Згодом було з’ясовано, що такий механізм полягає у порушенні цитокінової ланки імунного захисту та мікроциркуляції. Було показано, що довготривале порушення кровообігу може зменшувати секрецію ферментів підшлункової залози, а порушення процесів травлення, у свою чергу, підтримує поступлення алергенів у організм, тим самим вказуючи на існування певного зв’язку між алергічними процесами та патогенезом хронічного панкреатиту. Проникнення алергенів може відбуватися інгаляційним, парентеральним шляхами або через шлунково-кишковий тракт. Одним із суттєвих факторів є реактивні дискінетичні та ферментативні порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів. Підкреслюється, що алергічний синдром при ХП реєструється у 30 % випадків проявами харчової, медикаментозної алергії (кропив’янкою, екземою, алергічними синуситами). Найчастіше ХП проявляється «еозинофільним» панкреатитом зі збільшенням еозинофілів до 30–40 %. Є симптоми, на які повинен звертати увагу лікар і пояснювати їх значення для пацієнтів. Увагу слід акцентувати на тому, що будь-які червоні плями на шкірі, свербіж після споживання певного продукту, є алергічною реакцією. Зниження артеріального тиску і тахікардію при цьому слід розцінювати як прояви алергічної реакції. Свербіж у носоротоглотці та сухий кашель, бронхоспазм є прогностично негативними ознаками алергічної реакції. Пацієнтам із ХП (особливо із зовнішньосекреторною недостатністю) слід проводити діагностику стану клітинного та гуморального імунітету, визначення продуктів, які можуть викликати харчову алергію, та обов’язково – консультації з дерматологами й алергологами з метою вирішення питання тактики та стратегії терапії.

No abstract

No abstract