РЕЗЮМЕ. Алергію раніше вважали станом, що супроводжує хронічний панкреатит, але не має загальних механізмів розвитку. Згодом було з’ясовано, що такий механізм полягає у порушенні цитокінової ланки імунного захисту та мікроциркуляції. Було показано, що довготривале порушення кровообігу може зменшувати секрецію ферментів підшлункової залози, а порушення процесів травлення, у свою чергу, підтримує поступлення алергенів у організм, тим самим вказуючи на існування певного зв’язку між алергічними процесами та патогенезом хронічного панкреатиту. Проникнення алергенів може відбуватися інгаляційним, парентеральним шляхами або через шлунково-кишковий тракт. Одним із суттєвих факторів є реактивні дискінетичні та ферментативні порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів. Підкреслюється, що алергічний синдром при ХП реєструється у 30 % випадків проявами харчової, медикаментозної алергії (кропив’янкою, екземою, алергічними синуситами). Найчастіше ХП проявляється «еозинофільним» панкреатитом зі збільшенням еозинофілів до 30–40 %. Є симптоми, на які повинен звертати увагу лікар і пояснювати їх значення для пацієнтів. Увагу слід акцентувати на тому, що будь-які червоні плями на шкірі, свербіж після споживання певного продукту, є алергічною реакцією. Зниження артеріального тиску і тахікардію при цьому слід розцінювати як прояви алергічної реакції. Свербіж у носоротоглотці та сухий кашель, бронхоспазм є прогностично негативними ознаками алергічної реакції. Пацієнтам із ХП (особливо із зовнішньосекреторною недостатністю) слід проводити діагностику стану клітинного та гуморального імунітету, визначення продуктів, які можуть викликати харчову алергію, та обов’язково – консультації з дерматологами й алергологами з метою вирішення питання тактики та стратегії терапії.