Огляд літератури /Literature Review/ Ожиріння-багатофакторне захворювання, що сьогодні досягло рівня пандемії. Третина світового населення страждає від надлишкової маси тіла або ожиріння, що призводить до високого ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, жирового гепатозу, артеріальної гіпертензії (АГ), інфаркту міокарда, інсульту, синдрому нічного апное, остеоартриту та навіть злоякісних пухлин [1-3]. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, ожиріння-це надмірна акумуляція жирової тканини в організмі людини, що може негативно впливати на здоров'я та діагностується при індексі маси тіла (ІМТ) понад 30 кг/м 2 [3]. Існує беззаперечний зв'язок між ожирінням та розвитком ЦД 2-го типу. У світі нараховується близько 463 млн хворих УДК 616.2+616.

* Роботу виконано в межах планової наукової тематики кафедри ендокринології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького «Патологія дихальної, серцево-судинної та травної систем у хворих з цукровим діабетом та ожирінням: особливості патогенезу, діагностики та лікування», (державний реєстраційний № 0116U004505). Установою, що фінансує дослідження, є МОЗ України. Автори гарантують повну відповідальність за все, що опубліковано в статті. Автори гарантують відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при виконанні роботи та написанні статті. Рукопис надійшов до редакції 24.01.2020.

Синдром нічного переїдання (СНП, night-eating syndrome) належить до «Інших специфічних порушень харчової поведінки». СНП характеризується наявністю нічного вживання їжі, безсонням, ранковою анорексією та розладами настрою і сну. Цей вид порушення харчової поведінки (ПХП) притаманний пацієнтам з ожирінням або надлишковою масою тіла та цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2). Наявність СНП погіршує метаболічний контроль ЦД2 та ускладнює лікування цього захворювання. Наразі існує лише один метод, який дозволяє діагностувати цей синдром — опитувальник для визначення СНП (Night Eating Questionnaire, NEQ). На жаль, він не адаптований для використання в україномовній популяції. Мета: адаптувати та оцінити валідність української версії NEQ для застосування серед пацієнтів із ЦД2 та ожирінням або надлишковою масою тіла. Матеріал і методи. 105 осіб (37 чоловіків та 68 жінок, вік — 60,3±7,2 року, індекс маси тіла (ІМТ) — 31,9±3,7 кг/м2) із встановленим діагнозом ЦД2 та ожирінням або надлишковою масою тіла заповнили перекладену версію NEQ. Внутрішню узгодженість опитувальника оцінювали за допомогою показника α-Кронбаха. Конвергентну валідність встановлювали за допомогою кореляції з «Опитувальником щодо розладів харчової поведінки» (Eating Disorder Examination Questionnaire, EDE-Q). Через 3 тижні 34 учасники пройшли ретестування. Результати. У 17 учасників (16,2%) було встановлено діагноз СНП. Середній загальний бал опитувальника становив 17,3±5,1. Загальна надійність шкали (α-Кронбаха) для всього тесту становила 0,76, міжкласовакореляція — 0,81. Була встановлена 4-факторна структура опитувальника, яка відповідала оригінальній версії. Загальний бал NEQ корелював із результатом EDE-Q (r=0,56). Надійність ретесту була висока (0,71). Показник ІМТ та HbA1c cтатистично не відрізнявся в пацієнтів із та без СНП. Середній загальний бал опитувальника не корелював з ІМТ (p>0,05). Висновки. Поширеність СНП серед пацієнтів із ЦД2 становить 16,2%. Україномовна версія опитувальника є надійною та валідною для оцінки наявності СНП. Опитувальник може використовуватися в цієї категорії пацієнтів для встановлення діагнозу та вибору відповідного лікування. Необхідні подальші дослідження ефективності NEQ серед пацієнтів із ЦД2 та нормальною масою тіла, а також в осіб з ожирінням або надлишковою масою тіла, але без цукрового діабету.

Binge eating disorder (BED) and night eating syndrome (NES) are common eating disorders (EDs) in individuals with diabetes type 2 (DT2). They worsen metabolic control, have a negative impact on physical and mental health and reduce quality of life. The roles of appetite-controlling hormones – leptin and ghrelin – is not clear enough in EDs and need to be investigated in order to establish new approaches and markers of EDs. Aim: To assess the difference in leptin and ghrelin levels in DT2 patients with and without EDs. 57 patients with DT2 were involved in the study. After physical examination and screening for EDs, blood samples for leptin and ghrelin measuring were obtained. Results: 19 participants (33.3%) were screened positively for ED (BE or NES). Leptin levels were higher in participants with ED (p<0.05). Conversely, ghrelin levels were lower in those with BE or NES (p<0.05). Leptin level is increased in DT2 individuals with BED and NES, whereas ghrelin is decreased. Leptin and ghrelin alterations maintain emotional eating, increase the frequency of binge and night eating episodes. In screening for EDs, assessing leptin and ghrelin levels will facilitate obesity reduction and improve metabolic control in diabetic patients.

Клінічний випадок /Clinical Сase/ Вступ У березні 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила SARS-CoV-2 світовою пандемією. На даний час уже близько 28,8 млн людей інфікувалися коронавірусом [1]. Доведено, що найбільш чутливими категоріями є люди старшого віку, вагітні та люди із хронічними хворобами, такими як серцева недостатність, бронхіальна астма й онкологічні захворювання [2].Попри велику кількість досліджень, залишається до кінця невідомим, які патогенетичні механізми супроводжують дану інфекцію та які наслідки в майбутньому чекають на тих, хто видужав від неї. Припускається,