ВПЛИВ ЛІНІЙНИХ ДУБОВИХ ПОЛЕЗАХИСНИХ НАСАДЖЕНЬ НА БІОГЕННІСТЬ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО АГРОГЕННОГО ВИКОРИСТАННЯРозглянуто особливості біогенності ґрунту в умовах сільськогосподарського освоєння в зоні впливу полезахисної лісової смуги. Зазначено особливий режим інтенсивності та спрямованості мікробіологічних процесів порівняно з відкритим полем, яке було контролем порівняно з лісовим фітоценозом. Оцінено біологічну активність ґрунту за чисельністю та співвідношенням основних агрономічно важливих груп мікроорганізмів чорнозему типового. Встановлено тенденцію щодо активізації просторової структури мікробного ценозу в напрямку від узлісся смуги і до центру поля: зі збільшенням відстані від смуги зростає чисельність оліготрофів, що свідчить про збільшення частини легкодоступних органічних сполук. Серед усіх груп найбільшу чисельність виявлено серед оліготрофних мікроорганізмів (максимальна -29,22 млн КУО/г ґрунту з завітряного боку лісової смуги, мінімальна -22,94 млн КУО/г ґрунту з навітряного боку). Значна чисельність мікроорганізмів, які засвоюють мінеральний азот (18,56-24,56 млн КУО/г ґрунту), було зосереджено як із завітряного, так і з навітряного боків. Такі показники зумовлені застосуванням агротехнічних прийомів на міжсмуговому полі порівняно з полезахисною смугою, де будь-які агротехнічні заходи не вживаються з часу їх створення. Виявлено сприятливі умови накопичення органічної речовини за показником мінералізації на відстані від лісової смуги 10 Н, що свідчить про оптимізацію процесів мінералізації ґрунту. За допомогою коефіцієнтів трансформації виявлено порушення ґрунтоутворювальних процесів на ріллі та їхню розбалансованість. Встановлено, що показник мікробної трансформації органічної речовини ґрунту в зоні дослідження мав тенденцію до зменшення на більшій відстані від лісової смуги.Ключові слова: полезахисна лісова смуга; еколого-трофічні угруповання; біогенність ґрунту; захисна висота; навітряний бік; завітряний бік. _____________________________________ Інформація про авторів: Сидоренко Світлана Вікторівна, мол. наук. співробітник, лабораторія лісових культур та агролісомеліорації.

Лісові смуги сприяють підвищенню загальної продуктивності аграрних угідь. Водночас на приузлісних ділянках полів смуг утворюються несприятливі умови для росту й розвитку сільськогосподарських культур через затінення кронами дерев. Мета роботи полягала у визначенні добових і сезонних змін інтенсивності освітлення та формування тіні залежно від характеристик полезахисних лісових смуг (ПЛС) і виявленні впливу змін світлового режиму приузлісних ділянок на формування фітомаси світлолюбних сільськогосподарських культур. Під час досліджень використано теоретичні розрахунки параметрів сонячного випромінювання, виконані для типових основних і допоміжних полезахисних лісових смуг щільної конструкції. Теоретичні розрахунки порівняли з польовими даними розподілу фітомаси кукурудзи на полі. Для типових щільних ПЛС Лівобережного Лісостепу встановлено показники сезонної та добової динаміки формування тіні від дерев і ступінь недоотримання поверхнею поля сонячної енергії залежно від відстані до полезахисних смуг та їхнього просторового розміщення. Встановлено, що затінення ПЛС мало суттєвий вплив культуру на відстані 1,2–1,5 висоти дерев у полезахисній смузі. Протяжність зони затінення залежала від захисної висоти деревостану та просторового розміщення ПЛС: найбільший вплив затінення зафіксовано на північному боці лісової смуги, найменший – на південному.

Подано результати формування компонентів фітомаси та мортмаси в дубових полезахисних лісових смугах залежно від конструктивних особливостей, густоти й санітарного стану лінійних насаджень, а також наведено підсумки моделювання та статистичну оцінку компонентів живої та мертвої частин органічної маси рослин. Встановлено, що розподіл фітомаси деревостану полезахисних лісових смуг залежав від конструктивних особливостей лінійного насадження. Зі збільшенням ажурності вертикального профілю смуги зростає частка надземної фітомаси гілок та листя деревостану. Запаси фітомаси деревостану у полезахисних лісових смугах залежали від загальної продуктивності деревостану та визначалася запасом насадження. Проведено облік мортмаси за фракціями в лісових смугах із урахуванням змін базисної щільності під дією деструктивних процесів у деревині. Визначено, що компоненти наземної мортмаси становлять від 2,5 до 41,0 т . га-1.Оцінено потенційну кисневу продуктивність смугових насаджень та обсяги депонування вуглецю для насаджень третього періоду розвитку . Аналіз отриманих результатів дослідження свідчить, що у північно-східній частині лівобережного лісостепу лісові смуги поглинають 0,8–4,3 т вуглекислого газу на гектар на рік.