Communication helps us to receive and transmit information with the help of the language. In the result of globalization and cultural integration English became a worldwide used language. Knowledge of English gives rise to numerous possibilities so modern specialists have to speak the English language fluently. Thus, methods of teaching students a foreign language should be developed. English language acquisition is closely connected with different types of activities with audio and video that help motivate students to communicate and enhance their communicative competence of English through listening and speaking. Moreover, listening to and watching authentic professionally-oriented educational materials has a better impact on the sensory organs and allows students to choose the appropriate vocabulary to respond quickly to communicative situations. Therefore, we hypothesize, that the effectiveness of the use of audiovisual means in teaching professional English communication depends on such factors as the teacher's skills level, the quality of the audiovisual means used, the authenticity of the professional audio and video texts, the correct organization of the educational process and the consideration of the individual peculiarities of students. In this study we analyse theoretical data relevant to the current research, describe our personal approach to the choice of methods and techniques using audio and video to provide students with proficiency in professional English and seek to compare the level of English language proficiency before and after the experiment when conducting our lessons with different types of activities. Our findings prove that the appropriate usage of authentic audio and video professional materials by the teacher influences the sensory organs of students and allows them to memorize vocabulary and speech patterns better in order to react to communicative situations.

У статті проаналізовано національно-мовні концепти, що сформували мовотворчість Євгенії Ярошинської. На яскравих прикладах із різножанрової творчої спадщини, яка містить прозові та публіцистичні тексти й листи, проілюстровано любов авторки до рідної мови, України, свого краю, рідного села, побуту, традицій і звичаїв буковинців. Письменниця показує, що для кожної людини її рідна мова, мова її дитинства і колискових пісень -це єдина скарбниця, з якої можна черпати перлини для вираження найглибших почуттів. У листах та устами своїх героїв Є. Ярошинська говорить про значення рідного слова та бажання розповсюджувати його. Письменниця у своїх творах майстерно змалювала неперевершену красу свого краю, ментальність, побут і традиції земляків. Авторка описує оселі, трудові будні та свята, а щоб ці описи були повнішими, вона широко користується етнографічними деталями, як-от господарський реманент, домашнє начиння, оздоби інтер'єру й одяг. Більшість персонажів Є. Ярошинської -це звичайні селяни, лагідні, привітні, добрі люди, які надзвичайно талановиті. Письменниця активно займалася фольклористичною діяльністю, тому прикметно, що у своїх творах вона описує буковинок, які складають надзвичайно чутливі народні пісні. Є. Ярошинська ніколи не цуралася своєї землі, національності, мови. Вона любила одягатися по-народному й у своїх творах прагнула зафіксувати, зберегти всю неповторну красу української вишивки. Письменниця, творячи різножанрову художню літературу, звертається до звичаїв і обрядів, якими наповнює свої твори. Особливо детально авторка описує буковинське весілля на селі, яке насичене цікавими традиціями, зворушливими словами малює колоритні картини народного побуту. Родинне патріотичне виховання, живе спілкування з народом заклали основи світогляду Є. Ярошинської й відіграли важливу роль у формуванні національно-мовних концептів мовотворчости письменниці. Активна життєва позиція Є. Ярошинської сприяла процесу утвердження на Буковині української національної ідеології, державницького патріотичного духу. Прикладом власного життя письменниця пробуджувала в земляків глибоке почуття патріотизму, самоповаги та шани до рідних просторів, почуття національної гідности.