No abstract

У статті розглядаються основні форми торгівлі людьми та використання її в Україні та інших державах. Наголошено, що торгівля людьми як явище тісно пов’язана із загальносвітовими процесами, тому збройні конфлікти, стихійні лиха, фінансові кризи, політична напруга, посилення та перерозподіл міграційних потоків впливають на структуру торгівлі людьми у всьому світі та в окремих державах. Висока латентність зазіхань, пов’язаних з работоргівлею та використанням рабської праці, забезпечується не тільки специфікою механізму їх скоєння, а й діяльністю злочинців, які намагаються замаскувати її сліди, перешкодити їх виявленню, розкриттю та розслідуванню, ухилитися від кримінальної відповідальності. На основі проведених досліджень виявлено психологічні особливості жертв торгівлі людьми, розроблено соціально-психологічні портрети основних груп постраждалих та рекомендації з організації продуктивного спілкування з ними на користь виявлення, розслідування та профілактики таких злочинів. Особливий акцент зроблено на заходах протидії торгівлі людьми, які можуть виявитися корисними й для інших постсоціалістичних держав, тому в них необхідно передбачати комплекс заходів превентивного, інформаційного, соціально психологічного змісту, а також постійної взаємодії правоохоронних органів із соціальними службами, психологами та громадськими організаціями. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, ми дійшли висновку, що наразі людство продовжує страждати від такого негативного явища, як торгівля людьми. Торгівля людьми та рабство остаточно не викорінено навіть у державах, визнаних розвиненими не лише в економічному відношенні, а й у політичному та правовому. Суспільно небезпечне діяння, метою якого є торгівля людьми, визнано злочином міжнародного характеру, що має досить високий рівень латентності, тому реальні масштаби цього злочину оцінити дуже важко. Незважаючи на те, що світове співтовариство прийняло достатню кількість нормативно- правових актів міжнародного характеру, спрямованих на регулювання питань попередження та протидії торгівлі людьми та рабству, варто визнати, що не всі держави, у тому числі й Україна, успішно виконують взяті на себе зобов’язання міжнародного характеру.

The purpose of the article is to study the economic and legal foundations of ensuring gender equality in Ukraine and the countries of the European Union. In the process of the research, it is established that the strengthening of the processes of globalization and reformatting of the world economic order lead to the need to ensure gender equality in the context of international human rights activities. The problem of equalizing the rights and opportunities of men and women for a long time has been the object of legal regulation, as there are processes of strengthening gender asymmetry, manifested in gender violence, significant gender gaps in the labor market, in terms of wages and pensions, gender segregation, a significant level of gender inequality in the economy and critical in politics, as well as in individual inconsistencies in the legal provision of countries with European norms. It is found that highly developed countries have a better potential to ensure high indicators of gender equality, as evidenced by the high values ​​of the Global Gender Gap Index, while countries with a lower level of development are able to ensure a minimal gender gap in access to education and health care, and in relation to women's participation in economic life and politics, there are significant problems and obstacles. It is found that the current legislation of Ukraine needs improvement in terms of strengthening criminal liability for committing gender-based violence, and at the European level, the need to find and justify effective methods of ensuring gender equality regarding women's access to political life is noted. In order to identify common features of ensuring gender equality in the countries of the European Union and distinguish Ukraine's place among them according to the Global Gender Gap Index, it is proposed to conduct a cluster analysis, the results of which indicate the division of the countries of the European Union into three groups depending on the level of gender equality in them: countries with high level, medium level countries and low-level countries. Indicators of gender equality in Ukraine showed that it belongs to the third group, which indicates the deepening of the problems of gender inequality.