In the conditions of the Russian Federation's military aggression against Ukraine, a large number of war crimes committed by Russia on the territory of Ukraine, it is important to study international courts in the field of criminal justice and understand the legal realities and prospects for solving war crimes at the international level. The purpose of the work is a scientific analysis of the legal realities of the resolution of war crimes by the International Criminal Court and the UN Criminal Court, as well as forecasting the future prospects of the activities of these judicial institutions. The methodological basis of this study is such methods as historical method, logical-legal, statistical, dialectical, comparative methods, and modeling methods. As a result of the conducted research, the current state of the activities of international judicial authorities regarding the consideration of war crimes cases was analyzed. Thus, it was noted that today there are problems regarding the resolution of war crimes by the International Criminal Court, taking into account Ukraine's non-ratification of the Rome Statute and the legal personality of this court to resolve this category of cases. The types of crimes for which prosecution is possible, as well as the peculiarities of their investigation and documentation, are also analyzed in detail.

The military aggression of the Russian Federation radically changed the life of every Ukrainian, the main priorities of politicians, and the court trial procedures. But even though the whole country rallied against a common enemy, corruption crimes have not disappeared and continue to be committed. With the introduction of martial law, the criminal procedural legislation and the procedure for investigating corruption crimes have changed. Therefore, it is important to analyze the innovations of corruption legislation, single out the most common crimes, and investigate the peculiarities of the procedure for investigating corruption crimes under martial law. The purpose of the work is the analysis of corruption crimes and the peculiarities of the investigation procedure of corruption crimes under martial law. The research methodology consists of the following methods: dialectical, systemic, historical-legal, comparative-legal, and formal-logical (analysis and synthesis, induction and deduction, proof and refutation, comparison, generalization). During the study of corruption crimes and their investigation in the conditions of military aggression of the Russian Federation against Ukraine, innovations in anti-corruption legislation and changes in criminal procedural legislation were analyzed. In particular, the peculiarities of carrying out individual investigative actions during the pre-trial investigation were researched. As a result, it was concluded that these actions are necessary and timely to protect the rights of individuals and the effectiveness of criminal procedural legislation.

У статті досліджено психологічні особливості внутрішнього переконання судді. Зазначено, що саме мова є основою судової діяльності загалом та судді зокрема. Суддівська діяльність є вершиною юридичної сфери, у тому сенсі, що саме суддя в останній інстанції оцінює всі обставини справи й ухвалює рішення (апеляційна, касаційна та наглядова інстанції – це також діяльність судді). По суті, суддя є посадовою особою, призначеною на посаду в установленому порядку, що здійснює правосуддя від імені держави. Діяльність судді регламентується законом і підпорядкована закону, у зв’язку із чим не допускається впливати на діяльність судді в будь-який спосіб. судове рішення спричинює низку наслідків для учасників кримінального судочинства, часто негативних, що накладає додаткове емоційне навантаження на аналізований процес. Зауважено, що судове рішення завжди має бути у правовому полі, але при цьому законодавчо закріплено, що суддя ухвалює рішення на підставі свого внутрішнього переконання, що вимагає звести до єдиного знаменника особистісні фактори та норми закону. Вимога всебічного, повного й об’єктивного розгляду всієї сукупності причин справи корелює з особистісними причинами: рівнем правосвідомості, життєвим досвідом, інтелектуальною сферою. Під час ухвалення рішення суддя має вирішити всі суперечності й усунути можливі сумніви. Наголошено, що внутрішнє переконання виступає морально-психологічною гарантією правосуддя, що сприяє виконанню виховної ролі кримінального процесу, оскільки детермінує прийняття процесуальних рішень, вчинення практичних дій відповідно до своєї совісті, моральних та етичних імперативів. Внутрішнє переконання має ґрунтуватися не на абстрактній думці, а на оцінці кожного з доказів та всієї їх сукупності. Тобто внутрішнє переконання судді потрібно розглядати як систему елементів, що утворюють певне складне явище, а саме: індивідуальні знання, якими суддя володів до моменту оцінки доказів; процес пізнання інформації, представлених чи отриманих суддею доказів (інформації); усвідомлення суддею ступеня своєї незалежності; емоційний стан судді щодо доказів; вольовий стимул, що спонукає суддю до передбачених у кримінально-процесуальному законі практичних дій; зовнішня обґрунтованість та аргументованість прийнятого рішення у процесуальних актах тощо. З огляду на це, зроблено висновок, що внутрішнє переконання – це суб’єктивно-об’єктивна категорія. Суб’єктивна сторона полягає в тому, що, по-перше, це суто індивідуальний результат пізнавальної діяльності конкретної людини. Переконання – якісно особливий стан свідомості, який за своєю природою не може бути отриманий ззовні у готовому вигляді, не може бути колективним, оскільки він обов’язково має бути винесений самим суб’єктом.

Domestic violence as a socially dangerous phenomenon poses a great threat to the proper functioning of the family. Protecting vulnerable populations from domestic violence and cruelty is an influential area of state action, and despite its importance, even highly developed democratic and legal states are unable to eliminate domestic violence. The work aims to study modern prevention methods and effective ways to protect against domestic violence, including social, legal, economic, medical and other aspects. The research methodology consists of methods, such as: historical-legal and comparative-legal; formal and logical; empirical; cognitive; analogy method; questionnaires; and program-target. The study summarized the recommendations that are necessary to further improve international cooperation and implement useful tools for such cooperation. As a result of the investigation, the authors concluded that in order to effectively combat intra-family violence, it is necessary to adopt regulations that promote collaboration in the fight against intra-family violence and carry out extensive educational work among the population, to combat impunity and violence. and insecurityin people's thinking.

У статті розглядаються основні форми торгівлі людьми та використання її в Україні та інших державах. Наголошено, що торгівля людьми як явище тісно пов’язана із загальносвітовими процесами, тому збройні конфлікти, стихійні лиха, фінансові кризи, політична напруга, посилення та перерозподіл міграційних потоків впливають на структуру торгівлі людьми у всьому світі та в окремих державах. Висока латентність зазіхань, пов’язаних з работоргівлею та використанням рабської праці, забезпечується не тільки специфікою механізму їх скоєння, а й діяльністю злочинців, які намагаються замаскувати її сліди, перешкодити їх виявленню, розкриттю та розслідуванню, ухилитися від кримінальної відповідальності. На основі проведених досліджень виявлено психологічні особливості жертв торгівлі людьми, розроблено соціально-психологічні портрети основних груп постраждалих та рекомендації з організації продуктивного спілкування з ними на користь виявлення, розслідування та профілактики таких злочинів. Особливий акцент зроблено на заходах протидії торгівлі людьми, які можуть виявитися корисними й для інших постсоціалістичних держав, тому в них необхідно передбачати комплекс заходів превентивного, інформаційного, соціально психологічного змісту, а також постійної взаємодії правоохоронних органів із соціальними службами, психологами та громадськими організаціями. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, ми дійшли висновку, що наразі людство продовжує страждати від такого негативного явища, як торгівля людьми. Торгівля людьми та рабство остаточно не викорінено навіть у державах, визнаних розвиненими не лише в економічному відношенні, а й у політичному та правовому. Суспільно небезпечне діяння, метою якого є торгівля людьми, визнано злочином міжнародного характеру, що має досить високий рівень латентності, тому реальні масштаби цього злочину оцінити дуже важко. Незважаючи на те, що світове співтовариство прийняло достатню кількість нормативно- правових актів міжнародного характеру, спрямованих на регулювання питань попередження та протидії торгівлі людьми та рабству, варто визнати, що не всі держави, у тому числі й Україна, успішно виконують взяті на себе зобов’язання міжнародного характеру.