Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України КОВАЛЕНКО О.А.-кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник http://orcid.org/0000-0003-1947-7417 Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України ОНУФРАН Л.І.-кандидат сільськогосподарських наук https://orcid.org/0000-0001-6247-4920 Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України Постановка проблеми. Для виробників сільськогосподарської продукції головним завданням було й залишається подальше нарощування обсягів виробництва високоякісного зерна. Це пов'язано як зі щораз більшими потребами населення в продуктах харчування, так і з виходом країни на міжнародні ринки з експорту зерна. Важливе місце в структурі зернових культур посідають посіви цінної продовольчої культури пшениці озимої, зерно якої на світовому ринку має великий попит і високу ціну. Україна має великий потенціал виробництва зерна пшениці й можливості збільшити його експорт і заробляти на цьому значні кошти. Не менш важлива роль у збільшенні валового виробництва зерна належить зоні Степу. Проте останніми роками в цій зоні відбуваються значні зміни клімату, він стає все більш посушливим і на момент сівби пшениці озимої після непарових попередників не лише в посівному, але й більш глибших шарах ґрунту продуктивної вологи практично немає [1; 2]. Тому на півдні України значно скоротився вибір попередників під пшеницю озиму. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Одним із найбільш надійних попередників, що гарантовано забезпечує появу дружного сходу та отримання високих і стабільних урожаїв зерна пшениці озимої в господарствах півдня України є чорні пари [3; 4]. Проте обсяги виробництва зерна пшениці озимої залежать від чіткого виконання науково-обґрунтованих систем землеробства та освоєння сучасних технологій [5]. Варто зазначити, що технологія є основою будь-якого виробництва, вона визначає рівень врожаю зерна, його якість і рентабельність. У сучасних умовах господарювання значно подорожчали ресурси, що зумовило необхідність ефективного їх використання. Одними з найбільш витратних і дієвих залишаються застосування добрив і захисту рослин [6; 7]. Саме ці фактори, а також густота посіву суттєво впливають на рівень урожаю і визначають його якість [8; 9]. Проте ці питання під час вирощування пшениці озимої по чорному пару не досить вивчено. У наявних рекомендаціях не вказується, як треба змінювати норму висіву пшениці озимої по чорному пару за різних доз азотних добрив і, навпаки, які дози цих добрив застосовувати за зміни густоти посіву. Мета статті. Ставилося завдання-дослідити вплив захисту рослин, норм добрив і висіву на продуктивність

No abstract

No abstract

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України https://orcid.org/0000-0002-3895-5633 КОКОВІХІН С.В.доктор сільськогосподарських наук, професор https://orcid.org/0000-0002-1687-6889 ЗАЄЦЬ С.О.кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник https://orcid.org/0000-0001-7853-7922 НЕТІС В.І.кандидат сільськогосподарських наук https://orcid.org/0000-0002-4403-083X ОНУФРАН Л.І.кандидат сільськогосподарських наук https://orcid.org/0000-0001-6247-4920 Інститут зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України Постановка проблеми. Одним з основних факторів життєдіяльності рослин є сонячна енергія. Вона є єдиним джерелом енергії для фотохімічних процесів фотосинтезу рослин та створення органічної речовини. Енергія сонячного світла, яка надходить на посіви та кількість СО2 в повітрі, достатні для отримання значно вищих урожаїв, ніж тих, що отримують у теперішній час. Для підтримання фотосинтезу на високому рівні, рослини повинні бути забезпечені водою та елементами кореневого живлення. Проте в посушливій зоні півдня України рівень вологозабезпечення та мінерального живлення є факторами, які знаходяться в мінімумі та визначають рівень урожайності культур. Основна задача землеробства полягає в тому, щоб оперуючи керованими чинниками продуктивності, що знаходяться в мінімумі (вода, добрива), найбільшою мірою використовувати некеровані фактори: енергію сонячної радіації та СО2 повітря. Чим повніше будуть здійснюватись ці умови, тим більше землеробство буде набувати якості керованого високоінтенсивного виробництва. Багато вчених зазначають, що для отримання високого врожаю будь-якої культури необхідно створювати такі посіви, які б могли якомога повніше поглинати фотосинтетично активну радіацію (ФАР) та використовувати її на фотосинтез з найбільшим коефіцієнтом корисної дії (ККД) [1]. Проте сонячна енергія, як фактор урожаю, при вирощуванні культур, поки що не враховується, а це не дає можливості реалізувати потенціал продуктивності існуючих сортів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі зазначається, що поглинання та розміри використання сонячної енергії ФАР значною мірою залежать від технології вирощування культури [2; 3]. Встановлено, що вузькорядний спосіб сівби сої створює кращі умови для використання сонячної енергії, порівняно з широкорядним, а мінеральні добрива сприяють нагромадженню енергії та підвищують коефіцієнт використання ФАР [2; 3]. Відомо, що на фотосинтез рослини використовують лише 1-3% поглинутої сонячної енергії [1; 4]. У досліді, проведеному в Інституті зрошуваного землеробства НААН, посіви сої за врожайності 1,44-2,77 т / га використовували 1,2-2,3% енергії ФАР, яка надходила на посіви [5]. Проте існуючі знання закономірностей перетворення сонячної енергії в органічну речовину та насіння поки що не дають можливості підняти ККД ФАР посівами сої до 5%. На зрошуваних землях півдня України поглинання та використання ФАР посівами сої залишаються недостатньо дослідженими, тому вивчення цих пит...

No abstract