The aim of the study. To determine phenolic and organic acids compound profiles, and the antioxidant, antibacterial and anti-inflammatory activities of raspberry leaf extract. Materials and methods. The object of the study was red raspberry leaf extract. The quantity of phenolic compounds was determined by applying a spectrophotometric method of analysis, whereas organic acids content was assessed by means of the alkalimetric method, while the antioxidant activity of the obtained extract was evaluated by employing the potentiometric method, and antibacterial and antifungal activity was ascertained through the wells method, and anti-inflammatory activity was found via carrageenan – induced paw edema assay. Results. The content of phenolic compounds was 18.45±0.37 mg/ml, catechins was 10.12±0.20 mg/ml, flavonoids was 3.32±0.07 mg/ml, hydroxycinnamic acids derivatives was 2.39±0.05 mg/ml and organic acids was 7.25±0.15 mg/ml. Moreover, the antioxidant activity was 76.11±1.48 mmol-equiv./mres dry, which was higher by 32.80% than the reference drug „Ascorutin”. Staphylococcus aureus bacteria was the most sensitive to the extract (25.00±0.00 mm), whereas Pseudomonas aeruginosa was the most resistant (21.67 ±0.66 mm). Treatment with red raspberry leaf extract at 1 ml/kg showed a significant edema reduction at 1, 2 and 3 h at 38.8, 41.8 and 48.8%, compared with the saline group. Conclusian. The present study indicated that red raspberry leaf extract possesses antioxidant, antibacterial and anti-inflammatory activities. Thus, red raspberry leaves are a promising source of bioactive substances that can be used for further developing medicines in the treatment and prevention of lifestyle diseases.

Мета дослідження: порівняти наявність і вираженість цитотоксичної активності екстрактів із листя і кореневища лепехи звичайної (Acorus calamus L), на клітини кісткового мозку щурів в умовах in vitro. Матеріали і методи. Клітини кісткового мозку щурів виділяли з діафізів стегнових кісток тварин на холоду. Для отримання різних концентрацій екстрактів з листя (ЕЛА) і кореневища (ЕКА) лепехи звичайної (Acorus calamus L.) проводили розтитровку вихідних екстрактів в імунологічному планшеті методом перекочування. Кількісна оцінка цитотоксичності включала визначення порушення цілісності клітинних мембран в тесті з трипановим синім. Результати. ЕКА чинить цитотоксичну дію в концентраціях 0,03-1,65 г/мл, при контакті з клітинами червоного кісткового мозку щурів протягом 15 хв, збільшуючи кількість загиблих клітин на 0.48-1.56×10 6 у розрахунку на мілілітр (р<0,05). Для ЕКА у всіх досліджених концентраціях показано наростання ефекту цитотоксичності по мірі збільшення часу контакту клітин з діючою речовиною від 15 до 90 хв. (p<0,05). У той же час, ЕЛА не викликає порушень цілісності клітинної мембрани і не впливає на життєздатність нативних клітин червоного кісткового мозку щурів у всіх вивчених концентраціях. Висновки. Відсутність цитотоксичності у ЕЛА, визначеної шляхом оцінки порушення цілісності клітинних мембран в тесті з трипановим синім, свідчить про доцільність подальших фармакологічних досліджень данного екстракту для створення на його основі ефективних і безпечних лікарських засобів Ключові слова: цитотоксичність, червоний кістковий мозок, щури, екстракт листя лепехи звичайної, кореневища лепехи звичайної

No abstract

загоєння ран є одним із ускладнень діабетогенних станів. Метою даної роботи було морфологічне дослідження впливу нової мазі, яка містить дигідрокверцетин, коензим Q10 та сухий екстракт солодки голої, на загоєння повношарових ран у фізіологічно здорових щурів та щурів із діабетогенним станом. Для морфологічного дослідження брали зразки тканини, що містили рану з прилеглою неушкодженою шкірою. Отримані результати показали, що нова досліджувана мазь в певній мірі оптимізує репаративну регенерацію тканин при загоєнні повношарових шкірних ран у щурів з попередньо змодельованим діабетогенним станом. Характер течії репаративних процесів у цих щурів в цілому відповідав такому у фізіологічно здорових щурів.

Aim. To analyze data on combined drugs in soft dosage forms as potential drug interfaces. Materials and methods. The bibliosemantic research method was used in the work. Results and discussion. By analogy with foreign interfaces of carbon nanotubes with neurons it has been proposed to consider a number of soft dosage forms as interfaces between inanimate organic structures of dosage forms and living cells of the skin tissue or the mucous membrane. A number of soft dosage forms, which can be considered as interfaces between the inanimate organics of dosage forms and living cells of the skin tissue and mucosa, has been studied and analyzed. Interfaces are polymer matrices made of polyethylene glycols, high molecular weight polysaccharides, carbomers, etc. A carbomer can be considered as the basis of plastic, conformationally mobile interfaces between the general dosage form and living cells of the skin and mucosa. It has been shown that the mechanism of increasing biocompatibility with the help of polyethylene glycols is the ability of PEG molecules due to compaction (spiralization) or expansion of the molecules to accept the optimal conformation, giving their hydrophobic or polar groups for the optimal binding, on the one hand, with medicinal substances (drugs), and, on the other hand, with bioobjects. It has been shown that the affinity for PEG-400 phosphatidylcholine liposomes is 6 times greater than that of propylene glycol, and the affinity for PEG-1500 liposomes is 24 times higher than that of propylene glycol. Upon contact with the skin or the mucosa the interface structure may be destroyed as the components of the dosage form have different affinities for membranes of cells of biological surfaces – surface active substances that quickly bind to the lipid bilayer of the membranes of the skin or mucous membranes are the first ones that leave the dosage forms. Then, other auxiliary substances of the interface bind to the cell membranes at different speeds and in different ways. Conclusions. Therefore, a dosage form as an interface is a dynamic matrix that can rebuild and, as it contacts the membranes of skin cells or mucous membranes, promote absorption of the drug substance according to a specific program.