The main purpose of the article is to form a mechanism for public administration of the planning system for the sustainable development of the region in the context of digitalization. To achieve the goals set, the method of graphical construction of the functional mechanism was used. The use of this technique made it possible to depict in detail the process of achieving the final goal. In addition, a significant advantage of this model is that the modeling system takes into account the functional relationships of the stages and the main elements of the system necessary to achieve the ultimate goal. The relevance of the study is given by the factor of active discussion of the public administration system and consideration of its significance for the sustainable development of the region. Based on the results of the study, the main functional mechanism of state management of the planning system for the sustainable development of the region in the context of digitalization is presented. With the help of the constructed mechanism of state management of the planning system for the sustainable development of the region, public administration authorities will be able to better plan their activities and increase the efficiency and speed of digitalization processes. The study has limitations and whether they are related to the narrowing of the analysis by focusing solely on the system of public administration in the region. Further research should be devoted to the problems of the direct implementation of this mechanism in the planning system for the sustainable development of the region.

В статті піддано аналізу сучасний стан та особливості міжнародної фінансової підтримки України в умовах війни. Визначено, що провідну роль у макрофінансовій підтримці Україні, яка носить екстрений і масштабний характер, відіграють міжнародні фінансові організації, співпраця з якими в довоєнний час мала значні успіхи і сприяла проведенню успішних системних реформ і пришвидшенню зростання ВВП країни. Відзначено, що головними партнерами України в сфері міжнародної фінансової підтримки виступають Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, завдяки співпраці з якими, за 4 місяці війни уряду України вдалося стабілізувати катастрофічне падіння фінансової ліквідності країни. Визначено, що в умовах невизначеності і активних бойових дій міжнародна фінансова підтримка України є механізмом не властивим характеру діяльності Міжнародних фінансових організацій, які надають кредитні ресурси здебільшого на цілі розвитку. В статті проаналізовані механізми фінансової підтримки (кредити, гранти) України в умовах війни. Досліджено основні механізми їх реалізації: програми антикризового фінансування та макроекономічної стабілізації, створені МФО трастові фонди та відкритий МВФ адміністративний рахунок для зарахування коштів країнами-партнерами на користь України. Зроблено висновок, що проблеми міжнародної фінансової підтримки України в теперішній час обумовлені невизначеністю та некерованістю обставин воєнного стану, які ускладнюють розробку державних стратегій і програм, що є основою гарантування ефективності та прозорості використання фінансових коштів.

У статті синтезуються думки науковців щодо розуміння кризи, як явища, розглянуто підходи до трансформації соціальних інститутів в умовах криз та вплив індивідуальних та колективних дій, інтегрованих в діяльність соціальних інститутів, на їх трансформацію. Акцентовано увагу на тому, що процес трансформації відбувається в результаті розширення та зміцнення зав’язків між соціальними інститутами, колективними та індивідуальними діями, як внутрішніми та зовнішніми провідниками змін в кризових ситуаціях. На підставі структурно-інтеграційної моделі ілюструється як в умовах криз дані зв’язки допомагають провідникам змін спрямовувати свої дії не лише на досягнення стабільності, а й на подальший розвиток та трансформацію соціальних інститутів. Підкреслюється, що трансформація соціальних інститутів означає глибоку зміну не тільки зовнішнього, по відношенню до людини, середовища, вона передбачає також і зміну її цінностей, сприйняття, установок, яка відбувається, як показує значна кількість соціологічних досліджень, не лише під впливом екзогенних чинників, а є наслідком внутрішніх зрушень, які в свою чергу, є реакцією на кризу. Розглядаються окремі аспекти взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін, що призводять до трансформації соціальних інститутів, яка відбувається внаслідок пошуку шляхів подолання кризи на індивідуальному та системному рівнях. Відповідно створювані моделі розв’язання криз повинні враховувати характер взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін.

В статті піддано аналізу фактори впливу на формування довіри в системі охорони здоров’я. З’ясовано, що феномен довіри в науковому дискурсі розглядається на системному, інституційному та міжособистісному рівні і в переважній більшості наукових досліджень співвідноситься зі створеним позитивним іміджем суб’єкту в інформаційному просторі. Наголошено, що розуміння довіри в системі охорони здоров’я здебільшого формують одноманітні підходи соціологічного спрямування, що не дає змоги застосовувати їх для обґрунтування державно-управлінських рішень і формування державної політики в охороні здоров’я. Визначено, що на системному рівні органи публічного управління галуззю за допомогою використання інформації цифрових сервісів отримують можливість формувати фінансову, кадрову, інформаційну політику в охороні здоров’я, управляти ресурсами галузі в умовах виникнення системних криз, забезпечувати контроль над цільовим використанням бюджетних коштів. Визначено, що в умовах змін, важливе значення для формування довіри в охороні здоров’я має широке використання цифрових технологій та сервісів. Досліджено основні напрями впливу цифрових технологій на формування довіри в охороні здоров’я на системному, інституційному та міжособистісному рівні. Зроблено висновок, що цифрове інформаційне середовище, як комунікативний простір, має значний потенціал і може виступати не лише генератором довіри, а й засобом управління довірою, формуючи нові моделі комунікації між органами влади, громадськими організаціями, засобами масової інформації,закладами охорони здоров’я  та населенням.

Розглянуто механізм реформування системи охорони здоров'я Китайської Народної Республіки (далі – КНР), отримано об'єктивну та своєчасну інформацію щодо поточних змін у системі управління охороною здоров'я КНР та його ресурсним забезпеченням. Визначено, що основними елементами механізму реформування є мета реформування, принципи, ресурси та соціально-управлінський ефект. Обґрунтовано, що ядром механізму реформування є державна політика КНР у сфері охорони здоров'я. Встановлено, що мета реформування системи охорони здоров'я КНР полягає в досягненні високого рівня якості медичних послуг шляхом модернізації системи закупівлі державою та страховими фондами медичних послуг у їх постачальників на основі відповідності останніх певним критеріям і стандартам. У процесі дослідження на основі аналізу динаміки статистичних показників охарактеризовано стан ресурсного забезпечення системи охорони здоров'я, проаналізовано нормативно-правове, організаційне та фінансове забезпечення реформи охорони здоров'я, виділено основні принципові характеристики реформування медичної галузі КНР. Визначено, що основними якісними характеристики механізму державного регулювання реформуванням системи охорони здоров'я КНР є: цілеспрямованість, плановість, поступовість, прозорість, підзвітність, комплексність, пілотування та масштабування, об'єктивність, адаптованість, підконтрольність. З'ясовано, що адміністрація охорони здоров'я КНР є доволі фрагментованою і багатосуб'єктною. Доведено, що фінансове забезпечення реформ є багатоканальним та досягається як за рахунок бюджетного покриття базових медичних послуг, так і за рахунок акумуляції коштів у фондах соціального страхування. На основі вивчення джерел наукової літератури та нормативно-правових документів визначено основні чинники, що стримують хід медичної реформи: нерівність ресурсної спроможності регіонів, диференційована система соціального страхування різних груп населення, фрагментована система суб'єктів управління. Обґрунтовано конкретно-прикладну схему механізму реформування системи охорони здоров'я КНР. За результатами дослідження зроблено висновок, що незважаючи на гальмівні фактори керівництву КНР вдалося досягти принципових змін у напрямі реформування системи охорони здоров'я: збільшити загальне медичне охоплення населення медичною допомогою, реалізувати програму безоплатних базових медичних послуг, вирівняти можливості доступу міських і сільських жителів до медичної допомоги та медичного страхування, покращити менеджмент закладів охорони здоров'я, розпочати створення інтегрованої інформаційної системи у сфері охорони здоров'я. Перспективними напрямами подальших розвідок можуть бути дослідження впливу реформи у сфері охорони здоров'я на рівень добробуту громадян та зменшення загальної бідності населення КНР.