Вплив делеційного поліморфізму генів GSTM1 та NAT2 на ефективність лікування хворих на туберкульоз і вибір шляху введення протитуберкульозних препаратів ОБГРУНТУВАННЯ. Однією із вагомих причин невдач лікування туберкульозу (ТБ) є недостатня сироваткова концентрація протитуберкульозних препаратів (ПТП) в крові хворих, що сприяє розвитку медикаментозної резистентності штамів M. tuberculosis і формуванню мультирезистентного туберкульозу (МРТБ), а також значної кількості випадків резистентного до ізоніазиду форм. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягала в комплексній оцінці ролі визначення типу ацетилятора згідно генотипу N-ацетилтрансферази 2 та впливу поліморфізму генів глутатіон-S-трансферази класу М1 на ефективність лікування хворих на туберкульоз для індивідуальної корекції дози протитуберкульозних препаратів та вибору шляху введення ліків для досягнення пікової сироваткової їх концентрації. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Визначення поліморфізму генів системи детоксикації ксенобіотиків, і зокрема GSTM1, проводилося з використанням набору реагентів «АмпліСенс® GSTM1-EPh», методом мультиплексної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Генотип ацетилювання визначався шляхом алель-специфічної ампліфікації NAT2 алелів за ПЛР. Були використані специфічні праймери для дикого (wt) і мутантного алелів M1, M2 і M3. Таким чином, було досліджено NAT2 поліморфізм C>T 481 NAT2*5A, G>A 590 NAT2*6A, G>A 857 NAT2*7A/B M3. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Наявність делеції функціональної зони поліморфної ділянки гена GSTM1 збільшує ризик низької ефективності лікування хворих на туберкульоз легень (за відсутності Ro-динаміки чи негативної Ro-динаміки) у 1,85 рази [OR = 3,55, р = 0,035] та має найнижчі шанси на часткове [OR = 0,22, р = 0,018] і повне розсмоктування вогнищево-інфільтративних змін в легенях чи загоєння порожнини розпаду після проведеної терапії [OR = 0,15, р = 0,004], супроводжується низькою ймовірністю припинення бактеріовиділення на 60, 90 (для ВДТБ, ПРТБ) дозах [OR = 0,07, р = 0,002 і OR = 0,37, р = 0,04]; 0-генотип гена GSTM1 є протективним щодо появи ВДТБ [OR = 0,37, р= 0,04 і OR = 0,22, р = 0,007]. Відсутність мутації гена GSTM1 навпаки є чинником ризику ВДТБ [OR = 2,67, р = 0,033], однак при цьому підвищує шанси на позитивну Ro-динаміку під впливом лікування із розсмоктуванням (повним / частковим) вогнищево-інфільтративних змін, чи загоєнням порожнини розпаду (у 1,39 і 1,44 рази [OR = 4,50, р = 0,009 і OR = 6,75, р = 0,002, відповідно]), підвищує ймовірність припинення бактеріовиділення вже на 60 дозі у 1,5 рази [OR = 14,06, р = 0,005]. ВИСНОВКИ. Визначення концентрації ізоніазиду через 4 год після прийому препарату може допомогти у прогнозуванні наслідків лікування ТБ і можливої корекції терапії захворювання. З метою покращання ефективності лікування доцільною є рекомендація щодо збільшення терапевтичної дози ізоніазиду у хворих на ТБ з генотипом «швидких ацетиляторів» принаймні до 7-8 мг/кг на добу та застосування парентерального шляху введення препарату.
Резюме. Мета дослідження-вивчення клінічної ефективності застосування ердостеїну в комплексній терапії хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Методи дослідження. Обстежено 46 пацієнтів з ХОЗЛ, які були розподілені на основну та контрольну групу. В основну групу увійшли 23 пацієнти, яким в комплексній терапії призначався ердостеїн (Ермуцин, Едмонд Фарма, Італія) в дозі 300 мг 2 рази на добу на протязі 14 днів, але за результатами фібробронхоскопії та характеру запального процесу курс лікування міг бути подовжений на 7 або 14 днів. У контрольну групу увійшли 23 пацієнти, які отримували стандартний режим хіміотерапії. Оцінку ефективності лікування проводили через 1 місяць від початку лікування хворого. Бронхологічну картину оцінювали за класифікацією J. Lemoinе. Функція зовнішнього дихання оцінювалась шляхом аналізу кривої потік-об'єм на комп'ютерному спіроаналізаторі. Для визначення впливу ердостеїну на стан клітинних факторів був досліджений бронхоальвеолярний змив, в якому визначались кількість і відсоткове співвідношення клітин. Результати дослідження. При аналізі результатів лікування хворих основної групи було встановлено, що найбільшої інволюції внаслідок лікування ердостеїном зазнав кашель: він зменшився з (2,86 ± 0,13) до (0,56 ± 0,08) балів, тобто в 5 разів. Суттєвої регресії зазнали і інші клінічні симптоми: задишка зменшилась у 3,5 рази, виділення мокротиння зменшилось в 3 рази, кількість сухих хрипів зменшилась в 7,5 раз. У контрольній групі інволюція клінічних симптомів не була такою вираженою: виразність кашлю знизилась лише у 2,6 рази, задишка зменшилась в 2 рази, кількість мокротиння в 1,6 рази, кількість сухих хрипів зменшилась в 1,5 рази. В результаті проведеного лікування у пацієнтів обох груп на кінець місяця відмічалось суттєве зменшення проявів бронхіальної обструкції, що виражалось у достовірному підвищенні FEV 1 , FEV 25-75 , PEFR і зменшенні RV. В ході лікування ердоcтеїном у 4 хворих (17,4 %) основної групи на кінець місяця зникла необхідність у застосуванні бронхолітичних препаратів, а у 14 пацієнтів (60,8 %) вдалося зменшити їх дозу у 2-3 рази. У пацієнтів контрольної групи у жодного пацієнта не зникла необхідність застосування бронхолітичних препаратів, але знизити їх дозу вдалось лише у 8 пацієнтів (34,8 %). В основній групі суттєво змінився клітинний склад слизової трахеобронхіального дерева. У цитограмі значно підвищилась кількість альвеолярних макрофагів при зменшенні кількості нейтрофілів. У контрольній групі після 1 місяця лікування превалювали нейтрофіли. Висновки: застосування ердостеїну (Ермуцин, Едмонд Фарма, Італія) в комплексному лікуванні хворих з ХОЗЛ є ефективним способом лікування. Застосування ердостеїну сприяє зменшенню виразності респіраторних симптомів; підвищенню показників функції зовнішнього дихання; зменшенню або зниженню ознак запалення трахеобронхіального дерева у більшості хворих. Ключові слова: ердостеїн, хронічне обструктивне захворювання легень, функція дихання.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
customersupport@researchsolutions.com
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
This site is protected by reCAPTCHA and the Google Privacy Policy and Terms of Service apply.
Copyright © 2025 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.