Today, during combat missions, a serviceman spends a lot of time in military equipment. The extra workload requires the development of functional status, physical development, general and applied physical qualities for long-term and effective performance of duties. The content of physical training needs to take into account modern requirements of professional activity and improvement taking into account innovative trends. The purpose of the work is to determine the effectiveness of conducting physical training classes in personal protective equipment in the field. To achieve this goal we used a set of scientific research methods, namely: analysis of scientific and methodological literature, testing, pedagogical experiment, methods of mathematical statistics. The study involved 124 servicemen, evenly divided into control and experimental groups. In total, more than 45 sources of information were analyzed, followed by a final review and 23 sources of literature, including 5 foreign authors, the material of which was processed using general scientific methods. Results. A comparative analysis of the results of EG and KG servicemen after the experiment proved the positive impact of the author’s content of classes on indicators of physical development, functional condition and physical fitness. If at the beginning of the experiment the results of CG servicemen were not significantly better than those of EG servicemen, then at the end - all indicators that assess functional status (2.6–4.4 %) and physical fitness (1.3-–7.6 %) is not significantly better in EG servicemen (p> 0.05). Conclusions. The author’s content of physical training classes significantly contributed to the improvement of results in the performance of exercises that characterize aerobic exercise during performance (p <0.05–0.01), improvement of physical development indicators (17.1 %; p <0.01) and functional state (6.3 %; p <0.05).

Introduction: Providing troops with modern military equipment, technical means of transportation has greatly facilitated the implementation of many elements of military activities by servicemen, but at the same time contributed to some negative impact on their body and psyche, increased the need for general and special physical training [2, 3]. The need for integrated use of physical education and sports is well known and scientifically sound. The system of physical training of troops as a component of professional activity ensures the functioning of personnel in accordance with the requirements of physical fitness. Thus, the topical issue is to improve the content of physical training of cadets of military colleges of sergeants, taking into account the categories of servicemen.Purpose: Determining and improving the dynamics of general and special physical fitness of cadets, taking into account the categories of servicemen.Results: A study of the level of physical fitness of cadets of the military college of sergeants showed that during the training of cadets in the first year indicators of general and special physical fitness have positive changes, but no significant difference was found (p > 0.05).

No abstract

Актуальність. Фізична підготовленість є важливою передумовою формування військово-професійного становлення майбутнього офіцера. Водночас дослідження військових науковців доводять, що її рівень у значної кількості вступників до закладів вищої військової освіти (ЗВВО) не відповідає вимогам навчально-бойової діяльності (НБД) курсантів і є недостатнім для успішного формування в них військово-професійної майстер- ності (ВПМ). Система фізичного виховання (ФВ) курсантів дає змогу підвищити їхню фізичну підготовленість лише до мінімально допустимого рівня, який швидко знижується одразу після закінчення курсантами ЗВВО. Дослідження динаміки фізичної підготовленості абітурієнтів ЗВВО за 25 років має допомогти усвідомити масштаб і глибину зазначеної проблеми й розпочати пошук можливих шляхів її розв’язання. Мета статті – дослідити динаміку фізичної підготовленості вступників до ЗВВО на тривалому часовому відтинку як фактора, що значною мірою визначає успішність виконання завдань фізичного вдосконалення курсантів. Методи дослідження – аналіз керівних документів із фізичної підготовки (ФП), наукових праць і літературних джерел; тестування основних показників фізичної підготовленості вступників, що характеризують швидкість, силу й витривалість (біг 100 м, підтягування на перекладині, біг 3000 м); методи математичної статистики – для визначення достовірності отриманих результатів тестування. У процесі роботи проаналізовано результати вступних випробувань із ФП кандидатів до навчання за період із 1995 по 2020 р. з інтервалом у п’ять років. Результати. Установлено, що за досліджуваний період достовірного зниження зазнали всі показники фізичної підготовленості абітурієнтів: швидкісні показники – у середньому на 1,06 с (t=19,35; p<0,001), силові – на 2,64 раза (t=9,59; p<0,001), витривалість – на 91с (t=6,81; p<0,001). Середні показники загальної фізичної підго- товленості знизилися на 13,5 % (p≤0,05) та перебували на нижній межі оцінки «задовільно». Кількість осіб, які нездатні виконати встановлені нормативи з ФП, збільшилася з 22,3 % абітурієнтів у 1995 р. до 48,5 % – у 2020 р. Висновки. ФВ країни (її освітній і професійний рівні) не справляється з покращенням фізичної підготов- ки молоді як потенційних захисників країни. Усі рівні ФВ, а передусім система ФВ курсантів, для забезпечення необхідного рівня функціонування потребують кардинальних змін, спрямованих на формування ФК майбутніх офіцерів.

Як уже повідомляла «Народна Армія», у Збройних Силах України нещодавно з’явився окремий рід сил – Сили спеціальних операцій (ССО). Указ про їх створення був підписаний Президентом України 26 липня 2016 року. Серед завдань Сил спецоперацій – спеціальна розвідка, спеціальні заходи, контртерористичні заходи, аналіз і обробка інформації для вироблення правильної стратегії та залучення необхідних ресурсів, нетрадиційні методи ведення війни – інформаційно-психологічної операції. Розвиток Сил спеціальних операцій зараз у самому розпалі. При цьому на перший план виходить підготовка достойних кандидатів у підрозділи Сил спеціальних операцій. Підготовка військовослужбовців і підрозділів до ведення рукопашного бою сьогодні має актуальне значення для формування боєготовності військ і сил Збройних Сил України. Рукопашний бій представляє собою вид бойової діяльності військовослужбовців в ближньому бою з супротивником. Увага до рукопашного бою в арміях НАТО викликана тим, що командування цих армій розглядає навчання рукопашному бою не лише як засіб військово-прикладної фізичної підготовки, але й як незамінний засіб психологічного загартування військовослужбовців, виховання у них упевненості в собі, агресивності, сміливості та стійкості до дії бойового стресу. У статті розглядається узагальнення досвіду та аналіз наявної системи рукопашної підготовки військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил Сполучених Штатів Америки (ССО ЗС США) та військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України (ССО ЗСУ). Мета дослідження – узагальнення досвіду та аналіз наявної системи рукопашної підготовки військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил Сполучених Штатів Америки та військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Методи дослідження. Для проведення наукових досліджень нами було використано аналіз літературних джерел і керівних документів.